Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГАННА ДМИТЕРКО-РАТИЧ ВІДІЙШЛА У ВІЧНІСТЬ 3-ГО КВІТНЯ 1981 Р. Слово голови СУА І. Рожанковської під час поми нок 6-го квітня 1981 р. Ганна Дмитерко-Ратич відійшла у вічність. Не стало між нами учасниці визвольних змагань, що у далекій і довгій мандрівці життя зберегла ідеали, за які у ранній молодості готова була віддати життя. На початку XX сторіччя кристалізувалося почут тя національної свідомости молодої Генерації, що за вершилося прагненням волі і готовістю боротьби за самостійну, соборну українську державу. Ці ідеї полонили молоду Ганну Дмитерко. Поставали моло дечі організації для військового вишколу. Вона стала членом тайного Пласту, опісля жіночої чоти при Ук раїнських Січових Стрільцях. Брала участь у мані- фестаційному поході 28 червня 1914 р. у Львові, що був всенародним здвигом для відзначення 100- ліття з дня народження Тараса Шевченка. Мані фестація відбулася під кличем ’’Ставайте, кайдани порвіте” і на ній вперше виступили частинно озброєні стрілецькі організації. Ганна Дмитерко, що рік перед тим одержала стрілецьку відзнаку у Кривчицькім лісі, яку вручав стрільцям Роман Дашкевич, маршу- вала в однострою. В червні 1914 р. Ганна Дмитерко здала матуру у семінарії У.П.Т., опісля перебувала на вакаціях дома у Підберізцях коло Львова. Там застав її вибух Першої світової війни та маніфест Головної Україн ської Ради, що закликав народ створити власні збройні сили для боротьби з відвічним ворогом України, Росією. Тисячі молодих добровольців голосилися до вій ськової служби на місцях збірки. Ганна Дмитерко спакувала наплечник, попрощалася з бабусею і по мандрувала пішки до Львова. У Львові стрінула маму, що ранком поїхала туди побачитись з вітчимом Ган ни, якого покликали до австрійського війська. Перелякана, збентежена, переконувала маму, що му сить іти, що повернеться, коли не приймуть. Мама лиш сказала ’’Уважай, що скажуть люди” та дала її п’ять срібних корон на дорогу. В тих часах "не випа дало” молодим жінкам поступати так, як поступала Ганна Дмитерко і лиш згодом, коли виправдали себе, співали про них "Личко як мак, кругом козак, душа стрілецька завзята”. На збірнім пункті Ганна Дмитерко зустріла Оле ну Степанівну, що провадила записи і зголосилася до Українських Січових Стрільців.-Обі відбували вправи у сотні Івана Чмоли та верталися до міста по середині першого ряду. Сотня Чмоли вирушила на Стрий. Згадує Ганна Дмитерко: "Коли поїзд з нашою сотнею вирушив, Осип Навроцький заінтонував пісню: Ой, зацвіла черемшина, з неї цвіт приупав, машерують козаченьки, бо такий приказ впав, гей, гей... Ганна Дмитерко-Ратич Н. Dmyterko, freedom fighter 1914 war Дальше писала вона: ”До сьогодні ця пісня дзвенить мені в ухах і передає той радісний настрій, що з ним вирушали ми в дорогу. Гей, гей. Колеса сту котіли, але наші серця бились одним ритмом, а голо си зливались в один гимн нашого молодечого пориву”. Помимо ентузіязму, обом жінкам не судилось дальше їхати зі сотнею. Олену Степанівну викли кали з вагону у Львові а Ганну Дмитерко у Стрию, бо дівчатам заборонено перебувати у сотні. Згодом перемогло завзяття і обі вони таки включилися у збройну боротьбу, хоча їхні шляхи розійшлися. Ганна Дмитерко була у кампанії в Карпатах, у 1918 р. опинилася в Херсонщині і під командою Василя Вишиваного брала участь у бою з больше- виками біля Олександрівська. Пізніше захворіла на гішпанку. У листопаді 1918 р. переїхала до Стани- славова, опісля до Бережан. Одружилася з Василем Ратичем і разом з чоловіком подалася за Збруч з Українською Галицькою Армією. Працювала спо чатку в команді етапу в загальній команді харчевого відділу, пізніше в загальній команді. Вкінці звільни лася з війська і в роках 1920 - 1921 pp. жила з родиною в Балті одеської області, де пережила жахливі початки большевицької дійсности. 1-го вересня 1922 р. темної ночі перейшла вбрід річку Збруч з чоловіком, дворічним сином і 14-літнім братом. Подружжя поселилося в Рогатині. Збройний зрив закінчився невдачею — ’’встоятись не було сили”. Одначе повоєнне поколін ня виростало на стрілецьких традиціях, слухало легенд про визвольні змагання, співало бадьорі і сумні пісні стрілецької музи. Живі учасники стрілець кої слави не піддавалися. Одні пішли в підпілля та організували молодь для дальшого змагу за волю, другі намагалися піднести економічно знищене вій ною українське село, ще інші присвятилися культур-
Page load link
Go to Top