Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Софія Довганючка з Тюдева розка зує про повстане писанок ось що: ”Коли циган робив цьвьишки прибивати ісу- са Христа на хрест, тогди зчинили ся з золота ж у ж л ї. Йик стали ж и д и да- ві (рано) прибивати до хреста, сьві- тило би си, тіло Ісуса, то забили лиш три цьвьишки, а всі инші то зібгали си — погнули ся, то погрінчили си — по кришили ся. З ран Ісусових полила си кров, а з ко ж д о ї капинки повстала крашанка — червона писанка. Мати Сусова дуж е приповідала за розпйи- тим Исусом і голосила, а ж обімліла з ж ьилю , плачучи під крестом. На котрі крашанки впали слези Матери Бож ої, з них здїйили си писанки. Тогди сьвіта Мирона збирала крашанки тай писан ки в платину а Матінка Б ож а дарува ла за поману дітям ці писанки, аби ж и ли миром і любили си, йик братчики тай сестрички по Христі. Потім пі шла Богородица і св. Мирона до Пила- та просити, аби зволив Исуса погре бати тай принесли ему в дарунку пи санки. Йик зачьила Богородица проси ти, в цес час упалаобімлїла на землю, а писанки з хустини роскотили си у сьвіт. З того часу дают люде на Ве ликдень писанки за простибіг! То би не був Великдень, як би не було писанок. В цес день сходьи си люде коло церкви без сварки і гніву, без ж ур и й мести сьвіткувати, бо ме вес рік і вік т о ж саме в одно чинити!” До писанок і кукуців, як до коляд і паленя огнїв перед Юрієм прив’язують Гуцули велике значінє. Після опо- віданя Федіра Кубайчука з Грине- ви ж и в десь у темнім йизворі злий дух Пекун щезби, Ирод, прикований на два- найцятьох ланцухах. Він з тих безві- стий посилає своїх ослужалих на сю землю і питаєт їх, йик котрий до него повернет: ”Ци говорьи люде до себе, ци ні?” — Йик говорьи і не гнївают си, то він плаче; а йик не говорьи, гнїва ют си, то він тїшит си; бо се єго лю де. — Ци діти шьинують дьидю та неню, ци ні? Ци братя й сестри воро гують з собов, ци ні? Ци сусід закла дає на сусіда, ци ні? А писанки ци пи шуть, ци ні? — Пишуть усі люде, ка ж ут ь ослужалї; они сповідають си й мирно ж ию т ь з собов. Тогди він, щез би, а ж заходить си из плачу, так пла че, бо котрі не пишут, то они єго лю де тай Пекун ними тїшит си. Йик Пе кун плаче, то зриваєт си з ланців, то му ковачі пот ужую т зелїзьи. Доки по т уж у ют ковачі зелїзьи, доти він не розірве ланци, а люде мут писати пи санки. Доки писанки пишут, доти бу де сьвіт, йик перестанут, тогди ме сьвіт кінчити си. Анна Лендючка з Космача розка зує подібно: ’’Найстарший Ирод сто- їт від тогди до скали прикований на ланцуху, від коли перемінили с і камінь- чики на писанки; він кричит і ридає до Господа Бога. Йик си скінчьи вогники (на Юрія), писанки і кольиднички, тих три речі, тогди буде конец сьвіта. Тогди спустьи Ирода з ланца”. Заховано правопис оригіналу Розповіді гуцульською говіркою. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич. Четверта часть. У Львові 1904. Накладом НТШ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
