Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Софія Довганючка з Тюдева розка зує про повстане писанок ось що: ”Коли циган робив цьвьишки прибивати ісу- са Христа на хрест, тогди зчинили ся з золота ж у ж л ї. Йик стали ж и д и да- ві (рано) прибивати до хреста, сьві- тило би си, тіло Ісуса, то забили лиш три цьвьишки, а всі инші то зібгали си — погнули ся, то погрінчили си — по кришили ся. З ран Ісусових полила си кров, а з ко ж д о ї капинки повстала крашанка — червона писанка. Мати Сусова дуж е приповідала за розпйи- тим Исусом і голосила, а ж обімліла з ж ьилю , плачучи під крестом. На котрі крашанки впали слези Матери Бож ої, з них здїйили си писанки. Тогди сьвіта Мирона збирала крашанки тай писан ки в платину а Матінка Б ож а дарува ла за поману дітям ці писанки, аби ж и ли миром і любили си, йик братчики тай сестрички по Христі. Потім пі шла Богородица і св. Мирона до Пила- та просити, аби зволив Исуса погре бати тай принесли ему в дарунку пи санки. Йик зачьила Богородица проси ти, в цес час упалаобімлїла на землю, а писанки з хустини роскотили си у сьвіт. З того часу дают люде на Ве ликдень писанки за простибіг! То би не був Великдень, як би не було писанок. В цес день сходьи си люде коло церкви без сварки і гніву, без ж ур и й мести сьвіткувати, бо ме вес рік і вік т о ж саме в одно чинити!” До писанок і кукуців, як до коляд і паленя огнїв перед Юрієм прив’язують Гуцули велике значінє. Після опо- віданя Федіра Кубайчука з Грине- ви ж и в десь у темнім йизворі злий дух Пекун щезби, Ирод, прикований на два- найцятьох ланцухах. Він з тих безві- стий посилає своїх ослужалих на сю землю і питаєт їх, йик котрий до него повернет: ”Ци говорьи люде до себе, ци ні?” — Йик говорьи і не гнївают си, то він плаче; а йик не говорьи, гнїва ют си, то він тїшит си; бо се єго лю де. — Ци діти шьинують дьидю та неню, ци ні? Ци братя й сестри воро гують з собов, ци ні? Ци сусід закла дає на сусіда, ци ні? А писанки ци пи шуть, ци ні? — Пишуть усі люде, ка ж ут ь ослужалї; они сповідають си й мирно ж ию т ь з собов. Тогди він, щез би, а ж заходить си из плачу, так пла че, бо котрі не пишут, то они єго лю де тай Пекун ними тїшит си. Йик Пе кун плаче, то зриваєт си з ланців, то му ковачі пот ужую т зелїзьи. Доки по т уж у ют ковачі зелїзьи, доти він не розірве ланци, а люде мут писати пи санки. Доки писанки пишут, доти бу де сьвіт, йик перестанут, тогди ме сьвіт кінчити си. Анна Лендючка з Космача розка зує подібно: ’’Найстарший Ирод сто- їт від тогди до скали прикований на ланцуху, від коли перемінили с і камінь- чики на писанки; він кричит і ридає до Господа Бога. Йик си скінчьи вогники (на Юрія), писанки і кольиднички, тих три речі, тогди буде конец сьвіта. Тогди спустьи Ирода з ланца”. Заховано правопис оригіналу Розповіді гуцульською говіркою. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич. Четверта часть. У Львові 1904. Накладом НТШ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
