Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Серед різного птаства — курей, качок, інди ків — жила примхлива гуска. Не гуска, а бруд- нуля. Навесні чи восени, як нахлинуть дощі, бруднуля жодної калюжі не обмине. Лапки за бруднені, мов у чобітки взуті, дзьоб чорний, наче сажу з димаря виносила. Скільки не дорікали їй птиці, не слухається бруднуля. Заходить у курник — ніг не витирає. Запросять до себе качки — геть забруднить солому. Горе та й годі. І не соромиться гуска ні себе, ні інших. Вирішили качки провчити бруднулю. Вима зали вони в болоті ноги та й завітали до гуски в гості. А в бруднулі якраз гусенята маленькі знайшлися. Такі жовті, пухнасті, жваві колобоч ки. Качки на радощах кинулись голубити гусе нят. По-дитячому гелготали з ними. І так за бруднили їх, що жовті колобочки почорніли, як грудочки землі. На тому вони розпрощались і розійшлись по домівках. А бруднуля ой мала мороки, доки викупала гусенят своїх. Другого дня, коли гуска зустрічала сусідів, така ввічлива була, що й не впізнати. Ще на порозі чемно вклонилась: — Ось умивальничок, — чистим дзьобом показувала вона. — Ось рушничок висить. Ось соломинка — чистилочка. А тепер заходьте, та обережно, бо в мене ж маленькі діти. Зачувши материні турботи, гусенята тихо гелготали, радіючи з того, що в них така ласка ва мати. Відтоді гуска майже не бродила по калю жах, а, йдучи в гості, довго чепурилась і ще далеко від порога старанно витирала ноги. ЩО СКАЗАЛА ХМАРКА У квітні холодні, темно-сірі хмари вкривали небо. Через них сонце не могло дарувати людям променів. Часто накрапав дощ. Та весна під хмарами й дощами госпо дарювала, не покладаючи рук. Піднімала зеле ні вруна пшениці та жита, розпушувала землю на городах, нищила гусінь в садах, обкопувала дерева. Коли це в полудень де не взявся рвучкий вітер, розвіяв хмари, погнав їх, мов маленьку отару, за темно-синій ліс, і там, напевне, сховав у лісових урвищах. Лише одна біла хмаринка лишилася на його синьому полотнищі. І незабаром почулося таке знайоме й рідне: кру-кру-кру. Глянули ми вгору — журавлі летять. Простяглися ключем на північ, куди й весна прямувала і сонце задивлялось. А хмаринка, дивлячись услід журавлям, зухвало і впевнено сказала: — Якби я не лишилася в небі, хто б зустрів цих веселих весняних вісників. Чи знайшли б вони сонце без мене? І здалося, ніби всі почули пустий, хвальку ватий голос хмарки. Та ніхто не звернув на те уваги. Сонце теж не зобидилось. Воно посміха лось доброю ласкавою усмішкою. ЯК ГУСКА ВВІЧЛИВОЮ СТАЛА МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
