Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІВАННА ЗЕЛЬСЬКА СИРНА ПАСКА Перед кожним Великоднем згадується мені сирна паска, що її не знали в Галичині. Зате на Волині зай мала вона почесне місце на великод ньому столі кожної господині, в той час, коли я там ще учителювала. Сирну пас ку робили лиш один раз в році, і вона була зв’язана з особливим ритуалом: придбання харчових продуктів, пере ховування полотенця, на яке висипали паску перед захолодженням її, а висо ку дерев’яну посудину з дірочками при дні, зберігали цілий рік задля неї. Доводилось їсти сирну паску не в одної господині, поки я поверталася по Великодні з дому до нормальних занять у школі. Кружляли між знайомими різні приписи на неї і господині ними часто обмінювалися. Для мене найліпша була та, що про неї подаю припис, і яку я готовила щороку досі. Перед Вели коднем мене все кортіло зробити сир ну паску, навіть тоді, як був лиш скупий приділ харчів у час воєнного лихоліття. Мала сирна пасочка й тоді була на моєму великодньому столі. Одного разу довелось святкувати Великдень у Франції в Парижі, де того року жили мої діти. Це було вже давно по Другій світовій війні й ні слідузвоєн- них недостатків. Перед нами, на спеціяльному ярмарку 300 різних Гатун ків сирів — різних Гатунків, різних вигля дів і смаку. Сир у Франції це одна з їх спеціяльностей. Здавалося, що вибір сиру на паску, буде легкий, але на справді, так воно не було. Хотілося, щоб і цим разом, сирна паска мала добрий смак, адже заповілися українські уродженці Парижу, що прийдуть у гостину, а про сирну паску, то й не чули, не то що її їли. Ходимо з дочкою, поміж прилав ками, задержуючись коло кожного бі лого (господарського) сиру. Скубну пальцями малесеньку грудочку — роз- смаковую... Не те за чим шукаю. У французів інший смак. І дивуються продавці, за чим я шукаю. Мабуть і ви цікаві, тому пояснюю. Сир, на сирну паску, повинен бути не солоний, не перегрітий (без крупинок), можливо со лодкавий. В наших супермаркетах у Вінніпегу можна такий дістати перед Великоднем. Він у пластикових торбин ках, хоч дещо у більшій кількості, тому можуть поділитися ним дві господині. Ось і припис на сирну паску, що його я зберегла в пам’яті, яким кори стувалася паніматка Марія Шумовська в Мирогощі. Потрібно: 1 ф. сиру (або більше) 1 ф. несоленого масла 1 ф. цукрової мучки 10 зварених на твердо жовтків (вилу пити з варених яєць). Запах ванілі до смаку (або 1/2 лісочки), добра жменя мигдалів (без скірки) дрібно краяних у стружки й чоколяди, як хто любить. Сир і жовтки перетерти через дрібне ситко. Осібно, в мисці втерти до кладно несолене масло й цукор. Доси пати по 2-3 ложки сиру з жовтками, не перестаючи розтирати. Додати ванілі і мигдалів. Частину білої маси змішати з розтопленою чоколядою і добре вимі шати. Паска готова. Так, не треба вогню! Смакує всім! Кальорій не рахуй те, лиш той один раз у році, в час Вели кодня. На вогку хустину вилийте спершу білу масу з миски, опісля закрашену чоколядою. Зав'яжіть міцною ниткою хустину з масами й втисніть її в че реп’яний новий вазонок, друшляк, чи іншу посудину з дірками для відливу надмірної вологости. ”На ніч” дайте до холодільника, щоб стужіло, але легко притисніть тягарцем. Перед поданням на стіл вийняти з форми. Можна при красити, як торт. Подавайте гостям малі порції, бо ”на око” виглядає, що з’їдять більше. Переховуйте в холодільнику, це запо рука довшого збереження доброго сма ку сирної паски. ЛУКІЯ ГРИЦІВ НАШ ГОРОД. Літо це час, коли ми повинні насо лоджуватися свіжою городиною та садовиною. Найкраща городина це та ки з нашого города. На жаль небагато з нас може похвалитися городом, в якому можна вирощувати все, що лиш забажає. У декого з нас лиш невелич кі квітники, але й ці можна використа ти в ориґінальний спосіб, наприклад посадити три кущі броколі, на яких за 6 тижнів будуть розкішні три голови. Голови ці маємо на один, або два обі ди, а залишені кущі в городі продов жують свою продуктивність ціле літо малими бічними головками, які що 10- 12 днів смикаємо та додаємо до зупи з городини. Це ще не кінець з нашим квітни ком: попри одну стежечку перед чорнобривцями один рядок дуже виразно зеленої рослини з кучеря вими листочками, це кучерява пе трушка, а по середині грядки ніжні зелено сиві дрібні листочки, що так декоративно притулились до айс три — це кріп. Попри один плотик — васильок, а попри другий — м’ята. Вчасно на весні, коли квіти ще не виповнили цілого городу, бо їх корчики маленькі поміж ними на переміну садимо сала ту, яка дозріває скоріш ніж квіти по чинають цвісти, а її ясна зелень не менш декоративна ніж екзотичні рослини. До подібних "декоративних” рослин можемо зачислити зрізу- ванець (тримбульку), волоську і синю капусту, квасець, каляріпу, помідори (декотрі роди), бурячки, зелений перець, кабачки і багато інших. А тепер з практичного боку поди вімось, як ці плоди землі можемо вико ристати. Нпр. Якщо ми любимо кваскову зупу (інша назва: борщ з квасцю), вирощувати квасець не тяжко, тим більше, що він багаторічна рослина, якої не треба щороку сіяти. Збираємо дозрілі великі листки, про- полікуємо, кроїмо в дуже дрібненькі пасочки, тушкуємо на маслі, підли ваємо добрим курячим бульйоном, заправляємо квасною сметаною. Подаємо з посіченим, круто звареним яйцем, або з яйцем нарізаним в чвертки чи кружальця, можна пода вати теж без яйця з ложкою поперед ньо звареного рижу. хапчупання Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top