Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІВАННА ЗЕЛЬСЬКА СИРНА ПАСКА Перед кожним Великоднем згадується мені сирна паска, що її не знали в Галичині. Зате на Волині зай мала вона почесне місце на великод ньому столі кожної господині, в той час, коли я там ще учителювала. Сирну пас ку робили лиш один раз в році, і вона була зв’язана з особливим ритуалом: придбання харчових продуктів, пере ховування полотенця, на яке висипали паску перед захолодженням її, а висо ку дерев’яну посудину з дірочками при дні, зберігали цілий рік задля неї. Доводилось їсти сирну паску не в одної господині, поки я поверталася по Великодні з дому до нормальних занять у школі. Кружляли між знайомими різні приписи на неї і господині ними часто обмінювалися. Для мене найліпша була та, що про неї подаю припис, і яку я готовила щороку досі. Перед Вели коднем мене все кортіло зробити сир ну паску, навіть тоді, як був лиш скупий приділ харчів у час воєнного лихоліття. Мала сирна пасочка й тоді була на моєму великодньому столі. Одного разу довелось святкувати Великдень у Франції в Парижі, де того року жили мої діти. Це було вже давно по Другій світовій війні й ні слідузвоєн- них недостатків. Перед нами, на спеціяльному ярмарку 300 різних Гатун ків сирів — різних Гатунків, різних вигля дів і смаку. Сир у Франції це одна з їх спеціяльностей. Здавалося, що вибір сиру на паску, буде легкий, але на справді, так воно не було. Хотілося, щоб і цим разом, сирна паска мала добрий смак, адже заповілися українські уродженці Парижу, що прийдуть у гостину, а про сирну паску, то й не чули, не то що її їли. Ходимо з дочкою, поміж прилав ками, задержуючись коло кожного бі лого (господарського) сиру. Скубну пальцями малесеньку грудочку — роз- смаковую... Не те за чим шукаю. У французів інший смак. І дивуються продавці, за чим я шукаю. Мабуть і ви цікаві, тому пояснюю. Сир, на сирну паску, повинен бути не солоний, не перегрітий (без крупинок), можливо со лодкавий. В наших супермаркетах у Вінніпегу можна такий дістати перед Великоднем. Він у пластикових торбин ках, хоч дещо у більшій кількості, тому можуть поділитися ним дві господині. Ось і припис на сирну паску, що його я зберегла в пам’яті, яким кори стувалася паніматка Марія Шумовська в Мирогощі. Потрібно: 1 ф. сиру (або більше) 1 ф. несоленого масла 1 ф. цукрової мучки 10 зварених на твердо жовтків (вилу пити з варених яєць). Запах ванілі до смаку (або 1/2 лісочки), добра жменя мигдалів (без скірки) дрібно краяних у стружки й чоколяди, як хто любить. Сир і жовтки перетерти через дрібне ситко. Осібно, в мисці втерти до кладно несолене масло й цукор. Доси пати по 2-3 ложки сиру з жовтками, не перестаючи розтирати. Додати ванілі і мигдалів. Частину білої маси змішати з розтопленою чоколядою і добре вимі шати. Паска готова. Так, не треба вогню! Смакує всім! Кальорій не рахуй те, лиш той один раз у році, в час Вели кодня. На вогку хустину вилийте спершу білу масу з миски, опісля закрашену чоколядою. Зав'яжіть міцною ниткою хустину з масами й втисніть її в че реп’яний новий вазонок, друшляк, чи іншу посудину з дірками для відливу надмірної вологости. ”На ніч” дайте до холодільника, щоб стужіло, але легко притисніть тягарцем. Перед поданням на стіл вийняти з форми. Можна при красити, як торт. Подавайте гостям малі порції, бо ”на око” виглядає, що з’їдять більше. Переховуйте в холодільнику, це запо рука довшого збереження доброго сма ку сирної паски. ЛУКІЯ ГРИЦІВ НАШ ГОРОД. Літо це час, коли ми повинні насо лоджуватися свіжою городиною та садовиною. Найкраща городина це та ки з нашого города. На жаль небагато з нас може похвалитися городом, в якому можна вирощувати все, що лиш забажає. У декого з нас лиш невелич кі квітники, але й ці можна використа ти в ориґінальний спосіб, наприклад посадити три кущі броколі, на яких за 6 тижнів будуть розкішні три голови. Голови ці маємо на один, або два обі ди, а залишені кущі в городі продов жують свою продуктивність ціле літо малими бічними головками, які що 10- 12 днів смикаємо та додаємо до зупи з городини. Це ще не кінець з нашим квітни ком: попри одну стежечку перед чорнобривцями один рядок дуже виразно зеленої рослини з кучеря вими листочками, це кучерява пе трушка, а по середині грядки ніжні зелено сиві дрібні листочки, що так декоративно притулились до айс три — це кріп. Попри один плотик — васильок, а попри другий — м’ята. Вчасно на весні, коли квіти ще не виповнили цілого городу, бо їх корчики маленькі поміж ними на переміну садимо сала ту, яка дозріває скоріш ніж квіти по чинають цвісти, а її ясна зелень не менш декоративна ніж екзотичні рослини. До подібних "декоративних” рослин можемо зачислити зрізу- ванець (тримбульку), волоську і синю капусту, квасець, каляріпу, помідори (декотрі роди), бурячки, зелений перець, кабачки і багато інших. А тепер з практичного боку поди вімось, як ці плоди землі можемо вико ристати. Нпр. Якщо ми любимо кваскову зупу (інша назва: борщ з квасцю), вирощувати квасець не тяжко, тим більше, що він багаторічна рослина, якої не треба щороку сіяти. Збираємо дозрілі великі листки, про- полікуємо, кроїмо в дуже дрібненькі пасочки, тушкуємо на маслі, підли ваємо добрим курячим бульйоном, заправляємо квасною сметаною. Подаємо з посіченим, круто звареним яйцем, або з яйцем нарізаним в чвертки чи кружальця, можна пода вати теж без яйця з ложкою поперед ньо звареного рижу. хапчупання Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top