Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Продовження': КРІЗЬ ПОРИВИ ЖИТТЯ мала листа від міністра Дмитра Дорошенка. Хоч і маяв на консуляті наш прапор, проте внутрі я почувала себе чужою й самотною. Все урядування відбувалось ’’общепонятним’’, від мене вимагали паперів ще з інших установ. Переконавшись, що я нічого не зможу виходити, я пішла на двірець і там якось випадково натрапила на черговий санітарний поїзд, що приїхав із Києва Головний лікар, єврей, дізнавшись, що мій чоловік начальник Санітарної управи, погодився взяти мене на поїзд без жодних паперів. — Тільки от нещастя, добавив він, не знаю, коли поїз відійде. Приїздіть завтра до 12-ої дня, я вас приміщу денебудь у вагоні. Ви тільки нікуди не виходьте з вагону поки ми стоїмо, а тоді вже якось то довезу вас! — Виходу не було, мусіла лиш подякувати й погодитися на пропозицію. Вже був листопад й остання пора мені виїхати з Москви! Три дні просиділа я тихо, як миш у кутку, очікуючи від’їзду. Головний лікар попередив мене, що, якби хтось спитав його про мене, він скаже, що не знає мене і звідкіля я там взялася. Нарешті поїзд рушив. Я почала роздивлятись, які наші подорожні. Проти мене сидів старенький жид і їв оселедця, (єдине, що можна було в буфетах купи ти) кидаючи кістки, хвостик і шкіру на підлогу. Я не могла стриматися, щоб не зробити йому завваги, кажучи, що за кілька днів їзди ми всі будемо пахнути оселедцем. На другий раз я вже нічого йому не казала, але він сам, перехопивши мій погляд, заявив мені: — Не турбуйтесь, баришня, я все в кишеньку... — І вивернувши кишеню показав у ній кістки й голову оселедця. Я мимоволі розсміялася. Доїхали до Смоленська. Тут прийшла влада й оголосила, що мусить затримати нас у карантині. Багаті жиди, що їхали з грішми, зложилися на 50.000 рублів і нас пропустили. Ці карантини переслі дували нас усю дорогу. Другий раз це трапилося в Орші, а третій руз у Могилеві, але кожного разу ті, що їхали з грішми, викупляли нас, боячись лишатися зайвий день у своїх гостинних "господарів”. В Орші перед кордоном щось вимагана сума була завелика й ішли переговори за зменшення вимоги. Тоді влада поставила поїзд на запасну путь, замкнула Гардероби й заборонила виходити з поїзду. Що було робити? Заплатили й поїхали. У Могилеві при трусі (там був кордон) большевицький старшина, що його переводив, сміючись, показав на старенького жида й заявив: — Той єврей надяг на себе 5 пар штанів і в най- спідніших зашив гроші, а я й знайшов їх, — і показав цілу купу кредиток. — Я знаю всі їхні хитрощі! — додав він весело, але жид виглядав дуже сумно. На першій станції України жінки винесли до поїзду хліб, булки, молоко. Пам’ятаю, як люди христилися, плакали й цілували ці булки! Мені гордощі розпирали груди. Я приїхала до Києва зовсім знищена всім, що бачила й пережила в Москві. Ледве добралася до хати, а, побачивши Василя, не могла з ним навіть привітатися. Нерви не витримали і я пролежала кілька днів півслабою. Ця поїздка залишила в мене враження жаху. Не було в ній нічого, що хоч трохи зогріло б душу і засвітило хоч іскорку радости. За попередніх від відин у 1917 році ще були якісь надії, траплялись і комічні епізоди. А тепер лиш кров, жах і смерть, біда і голод. Нагадувалися часи Івана Грозного з його застінками. Своїм рідним я не могла допомогти: ані братовій із дочками, ані тьоті Саші, що вмирала у страшній біді. Її сина Віктора здається розстріляли, як есера, а вони все життя мріяли про революцію! Все це пригнічувало до неможливости напружені нерви. Почувалося, що все приречене на загибіль, пропадають основи моралі і на їх місце немає нічого, крім хамства. Це пригнічення було страшніше всього, страшніше смерти. Почувалося, що ніби тобі нічого не зробили, але відобрали в той же час життя, дихання. Ніколи я не почувала, як тоді, приявности Бога серед людей: здавалося, що Він теж ходить тут зневажений і терплячий.Люди,здавалося, принишкли в очікуванні грози,але її не було... немає й досі! П родовження буде кваліфіковані учительки, членки Відділу, С.Слободян і О. Г рицак. Участь брав також ансамбль Бандуристів під керів ництвом . В. Юркевича. Л. Сіра віддеклямувала вірш Зої Когут п. н. "Жінки". По мистецькій частині відбувся обід, притогований членками Відділу під проводом Л. Хромовської. Доні членок справно подавали гостям страви. Відспіванням многолітства і благальною піснею закін чилося свято. В підготованні цих христин взяли участь всі членки Відділу, тому є трудно подавати прізвища. Натомість, вважаємо належним подякувати особам, котрі як приятелі Відділу безкорисно причинилися до успішного свята: П. Бокало власноручно виконав силюету січового стрільця та зробив багато вартісних знімків. О. Папроцька і М. Слободян, членки 65-ого Відділу СУА та членки місцевого Сестрицтва, помагали у виконанні кулінарних завдань. Чоловіки членок також помагали в праці. мяпія ціпі ../ Гладка і п. М. Цимбаліста держачи блакитно-жовті шарфи, . відкрили сцену, на тлі якої пишалася силюета січового стрільця, обрамована написами назви Відділу і його патронки. Відкриттям благословенням та молитвою офіцій но охрищено Відділ. Всі зібрані відспівали гімн СУА. Привіти виголосили: голова СУА І. Рожанковська, голова Окружної Управи Л. Гладка, голова місцевого 65-го Відділу М. Цимбаліста та представник НТШ д-р І. Голо- вінський. Промовці бажали успіхів у праці і, розуміючи труднощі обіцяли допомагати Відділові. Реферат про Ганну Дмитерко-Ратич відчитала О. Бокало. Цей життєпис визначної жінки-діячки, вояка, матері представив слухачам, чому новий Відділ хоче працювати згідно з її ідеями, застосовуючи їх до теперішніх обставин. А. Дмитерко-Ратич в своєму слові підчеркнула саме важливість зрозуміння членками Відділу цих ідей, до яких так потрібна праця молодших сил. В мистецькій частині свята діти зі суботньої світлички привітали гостей піснею "Ми музиканти з Києва приїхали до вас”, виконаною при акомпаньяменті "інструментів", що викликало бурхливі оплески присутніх. Світличка це гордість 4-го Відділу, бо зорганізували її та провадять дві Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
