Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Продовження': КРІЗЬ ПОРИВИ ЖИТТЯ мала листа від міністра Дмитра Дорошенка. Хоч і маяв на консуляті наш прапор, проте внутрі я почувала себе чужою й самотною. Все урядування відбувалось ’’общепонятним’’, від мене вимагали паперів ще з інших установ. Переконавшись, що я нічого не зможу виходити, я пішла на двірець і там якось випадково натрапила на черговий санітарний поїзд, що приїхав із Києва Головний лікар, єврей, дізнавшись, що мій чоловік начальник Санітарної управи, погодився взяти мене на поїзд без жодних паперів. — Тільки от нещастя, добавив він, не знаю, коли поїз відійде. Приїздіть завтра до 12-ої дня, я вас приміщу денебудь у вагоні. Ви тільки нікуди не виходьте з вагону поки ми стоїмо, а тоді вже якось то довезу вас! — Виходу не було, мусіла лиш подякувати й погодитися на пропозицію. Вже був листопад й остання пора мені виїхати з Москви! Три дні просиділа я тихо, як миш у кутку, очікуючи від’їзду. Головний лікар попередив мене, що, якби хтось спитав його про мене, він скаже, що не знає мене і звідкіля я там взялася. Нарешті поїзд рушив. Я почала роздивлятись, які наші подорожні. Проти мене сидів старенький жид і їв оселедця, (єдине, що можна було в буфетах купи ти) кидаючи кістки, хвостик і шкіру на підлогу. Я не могла стриматися, щоб не зробити йому завваги, кажучи, що за кілька днів їзди ми всі будемо пахнути оселедцем. На другий раз я вже нічого йому не казала, але він сам, перехопивши мій погляд, заявив мені: — Не турбуйтесь, баришня, я все в кишеньку... — І вивернувши кишеню показав у ній кістки й голову оселедця. Я мимоволі розсміялася. Доїхали до Смоленська. Тут прийшла влада й оголосила, що мусить затримати нас у карантині. Багаті жиди, що їхали з грішми, зложилися на 50.000 рублів і нас пропустили. Ці карантини переслі дували нас усю дорогу. Другий раз це трапилося в Орші, а третій руз у Могилеві, але кожного разу ті, що їхали з грішми, викупляли нас, боячись лишатися зайвий день у своїх гостинних "господарів”. В Орші перед кордоном щось вимагана сума була завелика й ішли переговори за зменшення вимоги. Тоді влада поставила поїзд на запасну путь, замкнула Гардероби й заборонила виходити з поїзду. Що було робити? Заплатили й поїхали. У Могилеві при трусі (там був кордон) большевицький старшина, що його переводив, сміючись, показав на старенького жида й заявив: — Той єврей надяг на себе 5 пар штанів і в най- спідніших зашив гроші, а я й знайшов їх, — і показав цілу купу кредиток. — Я знаю всі їхні хитрощі! — додав він весело, але жид виглядав дуже сумно. На першій станції України жінки винесли до поїзду хліб, булки, молоко. Пам’ятаю, як люди христилися, плакали й цілували ці булки! Мені гордощі розпирали груди. Я приїхала до Києва зовсім знищена всім, що бачила й пережила в Москві. Ледве добралася до хати, а, побачивши Василя, не могла з ним навіть привітатися. Нерви не витримали і я пролежала кілька днів півслабою. Ця поїздка залишила в мене враження жаху. Не було в ній нічого, що хоч трохи зогріло б душу і засвітило хоч іскорку радости. За попередніх від відин у 1917 році ще були якісь надії, траплялись і комічні епізоди. А тепер лиш кров, жах і смерть, біда і голод. Нагадувалися часи Івана Грозного з його застінками. Своїм рідним я не могла допомогти: ані братовій із дочками, ані тьоті Саші, що вмирала у страшній біді. Її сина Віктора здається розстріляли, як есера, а вони все життя мріяли про революцію! Все це пригнічувало до неможливости напружені нерви. Почувалося, що все приречене на загибіль, пропадають основи моралі і на їх місце немає нічого, крім хамства. Це пригнічення було страшніше всього, страшніше смерти. Почувалося, що ніби тобі нічого не зробили, але відобрали в той же час життя, дихання. Ніколи я не почувала, як тоді, приявности Бога серед людей: здавалося, що Він теж ходить тут зневажений і терплячий.Люди,здавалося, принишкли в очікуванні грози,але її не було... немає й досі! П родовження буде кваліфіковані учительки, членки Відділу, С.Слободян і О. Г рицак. Участь брав також ансамбль Бандуристів під керів ництвом . В. Юркевича. Л. Сіра віддеклямувала вірш Зої Когут п. н. "Жінки". По мистецькій частині відбувся обід, притогований членками Відділу під проводом Л. Хромовської. Доні членок справно подавали гостям страви. Відспіванням многолітства і благальною піснею закін чилося свято. В підготованні цих христин взяли участь всі членки Відділу, тому є трудно подавати прізвища. Натомість, вважаємо належним подякувати особам, котрі як приятелі Відділу безкорисно причинилися до успішного свята: П. Бокало власноручно виконав силюету січового стрільця та зробив багато вартісних знімків. О. Папроцька і М. Слободян, членки 65-ого Відділу СУА та членки місцевого Сестрицтва, помагали у виконанні кулінарних завдань. Чоловіки членок також помагали в праці. мяпія ціпі ../ Гладка і п. М. Цимбаліста держачи блакитно-жовті шарфи, . відкрили сцену, на тлі якої пишалася силюета січового стрільця, обрамована написами назви Відділу і його патронки. Відкриттям благословенням та молитвою офіцій но охрищено Відділ. Всі зібрані відспівали гімн СУА. Привіти виголосили: голова СУА І. Рожанковська, голова Окружної Управи Л. Гладка, голова місцевого 65-го Відділу М. Цимбаліста та представник НТШ д-р І. Голо- вінський. Промовці бажали успіхів у праці і, розуміючи труднощі обіцяли допомагати Відділові. Реферат про Ганну Дмитерко-Ратич відчитала О. Бокало. Цей життєпис визначної жінки-діячки, вояка, матері представив слухачам, чому новий Відділ хоче працювати згідно з її ідеями, застосовуючи їх до теперішніх обставин. А. Дмитерко-Ратич в своєму слові підчеркнула саме важливість зрозуміння членками Відділу цих ідей, до яких так потрібна праця молодших сил. В мистецькій частині свята діти зі суботньої світлички привітали гостей піснею "Ми музиканти з Києва приїхали до вас”, виконаною при акомпаньяменті "інструментів", що викликало бурхливі оплески присутніх. Світличка це гордість 4-го Відділу, бо зорганізували її та провадять дві Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
