Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
O-KA ЗАПИШІМ КОЖНОМУ ПРАВО ВИБОРУ Ніде правди діти, але ми т.зв. "старша Генерація” стоїмо частенько віч-на-віч зі смертю та зустрічає мося вже не так на весіллях, як на похоронах. Дивне, але ці два родинні переживання стали тепер тут у нас дуже публічними. Чи це випливає із намагання доконце задержати традиційні народні обряди, чи з наслідування звичаїв нашого оточення чи з звуження круга нашої спільноти, де "кожний кожного знає” — невідомо. Факт залишається незмінним, що ми тут на американській землі, після усіх величезних соціаль них перемін останніх десятиріч, держимося цупко давніх сільських звичаїв а то і наслідуємо їх, хоча мі ське населення України вже довгі десятки років їх закинуло. Хто із нас пам’ятає ще роки поміж двома сві товими війнами і родинний побут пересічного україн ського інтелігента, той знає, що у тому часі не були конечні ані гучні весілля із сотками гостей, ані "вели чаві” похорони із десятками промов та неодмінною стипою. Здається, що тоді, у роках великої національ ної свідомости і гідности була більша свобода в українській товариській ’’етикеті”, як вона є сьогодні у 80-их роках. Тоді ніхто не дивувався, коли після він чання збиралася на скромну гостину лише найближча родина і ніхто не хвилювався, коли поховали когось тихо, спокійно, без промов і стип. Сьогодні це ви дається немов національним гріхом, коли обидві ті родинні події відбуваються лише у вузькому крузі най ближчих. Але чи справді можна винувати родину, коли бажає такі великі переживання задержати лише для себе? Це питання паки і паки насувається нам тепер, коли так часто приходиться брати участь у сумних ім презах. Чи глибокий біль і жаль мусять бути виставле ні на публічний вид і чи ті, яких доводиться прощати бажали б собі спектакля з трафаретними запевнен нями, що ’’ніколи не забудемо”? Чи гідні сумного моменту є усі ті голосні розмови і завваги, які чуємо у похоронному заведенні на тему вигляду небіжчика, плачу родини і т.п.? Хіба при такій виїмковій нагоді повинно бути право до інтимности переживань а то і повного виро- зуміння громади, без закидів ламання традиції. Сьогодні, коли стільки пишеться і говориться у цілому світі, а вже особливо на американському конти ненті про право людини на ’’гідну смерть”, в нашій вузькій спільноті ми повинні десь також отверто на цю тему говорити. Але при тому говорімо також отверто про право переводити найбільше зворушливі родин ні свята в такий спосіб, який кому відповідає! ВИСЛІД КОНКУРСУ їм. сл. п. МИХАЙЛА ОСТРОВЕРХИ Проголошений в 1980 році Літературно-Журналістич- ний Конкурс ім. сл.п. Михайла Островерхи, що його під фір мою Спілки Українських Журналістів Америки уможливили своїми фондами д-р Маруся Бек і її брат п. Іван Бек з Ді- тройту, закінчився 20-го березня 1981 р. публічним вечо ром в Літературно-Мистецькому Клюбі в Нью-Йорку. Жюрі Конкурсу в особах: ред. Іван Кедрин — голова і ред. Уляна Любович та проф. Богдан Романенчук — члени, розглянуло тридцять творів, які наспіли на руки голови СУЖА ред. Ольги Кузьмович і вирішило: 1. Першу нагороду у висоті 500 ам. дол. одноголосно признати оповіданню п.н. ’’Невпізнаний убивця”, автор Ми кола Ковшун, 2. Другу нагороду у висоті 300 ам. дол. більшістю голосів жюрі признати оповіданню п.н. ’’Сповідь мертво го”, якого автор окривається під псевдом Олекса Бокай, 3. Третю нагороду у висоті 200 ам. дол. одноголосно признати оповіданню п. н. ’’Між двома матерями” авторка Любов Коленська. Поруч із тими нагородженими творами жюрі рішило відзначити 5 інших творів а саме: ’’Візьми мати піску жменю" — автор Микола Білоскірка, ’’Галичанка на Воли ні” авторка Килина Колодяжна (псевдо), "Два Свят Вечори” автор Д. Богачевський, "Дорога" — авторка Слава Дрима- лик-Шевчик, "Перший іспит — авторка Алла Давиденко-Ко- совська. Жюрі не ставить ніодного названих творів вище чи нижче. Жюрі ствердило більшістю голосів, що крім назва них творів є ще такі, які заслуговують на увагу чи то своїм сюжетом чи літературною формою, як н.пр. оригінальне оповідання "Сватання в Югославії” пера Ксені Одежин- ської і ’’Придорожний хрест” пера Валентини Єрмоленко. У свому підході де оцінки творів жюрі брало менше до уваги сюжет, тематику, як літературну вартість твору. Висліди праці жюрі проголосив голова його ред І. Кед рин на публічному вечорі в Літ. — Мистецькому Клюбі в Нью-Йорку, де після мистецького відчитання усіх трьох нагороджених творів, голова СУЖА ред. Ольга Кузьмович відкрила коверти із прізвищами авторів. Жюрі і Управа СУЖА зобов’язалися подбати, щоби усі нагороджені та відзначені твори появилися друком на сторінках нашої преси. ЗАМІСТЬ КВІТІВ Замість квітів на могилу бл.п. Мирослава Притули скла даю 25.00 дол. на Український Музей в Нью-Йорку. д-р Христина Притула-Кузьмович В річницю відходу у вічність моєї Дружини бл.п. Воло димири, складаю 100.00 дол. на Український Музей. д-р Степан Ріпецький Замість квітів на могилу бл.п. інж. Юрія Артимишина складаю 50.00 дол. на Український Музей. д-р Юрій Тритяк Замість квітів на могилу бл.п. Розалії Дармохвал скла даємо 20.00 дол. на Український Музей. 12-ий Відділ СУА в ПармІ, Огайо Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
