Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
БОГДАН ІГОР АНТОНИЧ ВІТРАЖІ Й ПЕЙЗАЖІ І. ОСІНЬ Дозрівають довгі дні, як ярі яблука, ^ лине листя з лип, плине воза скрип, коло лісу колом ллється вигук зяблика. Палиться під захід сонця неба палуба, от отара в отаві, сизі мряки сиваві, в яслах яру ясний ястер ятрить яструба. П’яне ліяно на піяніні трав вітер заграв. Спіють дні все менші, нерівні, піють по півночі півні ості, осокори рій ос і ось вже осінь осінь інь Р и с у н о к С л ав и Ґ е р у л я к ІГОР КАЛИНЕЦЬ САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишуться між листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозліттям вони впадуть у жовті трави, коли у небі раптом віти засперечаються з вітрами. І кришталево б’ються зорі, і прищуть в ніч від них осколки. Осінній сад такий прозорий, такий високий... НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і твої уста. І я лечу у мох твоєї тиші і хочу крикнути, аж падаю від слів хоч раз солодко озовися мовчання скрипкою услід! Хоч раз мені розкриль руками, промінням ласки обнадій! Та ти пройдеш, щоб знову кануть у темряві осінній, як воді. І чорні квіти виростають з вікон у місто, в небо, у мої світи. І я згоряю смолоскипом, який ніщо не освітив. Зі збірки "Вогонь Купала ВОЛОДИМИР СВІДЗІНСЬКИЙ М. Степнякові Із-за жовтого клену Жарка зоря в павутинні. Гашу над столом моїм Полум’я зблідлий листок, А з ним І розцвіти милої казки. Цілу ніч порцеляновий човник плив Проти збитої ряски. Недовго осени згорблений день Буде кульгати в полі пустому Тільки смутно, що раз, то смутніш, Вертати над вечір додому. Із-за сірих покрівель Руки диму в липкім павутинні. Порцеляновий човнику мій, Чи поплинемо нині? 18/VII 1929 1932 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
