Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
ОСІННЯ ГРА МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ Чи знайдеться на нашій милій Україні ліс, в якому б не зустрілася вам білка? Певне, нема такого лісу, нема такого саду, в якому б не водилося оце миле звірятко. Де лісова гілка — там і білка. Восени в білки особливо багато клопотів. Треба на зиму грибів насушити. Запастись горіхами, жолудями, шишками. Дупло вимостити, втеплити, впорядити, замаскувати. Пізніше, коли на землю випадуть заморозки, їй треба міняти шубку. Білка скидає перед зимівлею руду шерсть, одягаючи сіру, теплішу, м’якішу, пухкішу шубку. Ще завіють сніги, загудуть завірюхи. Білка сховається в дупло, вкриється пуховим хвостом і чекатиме відлиги. А доки не чути заморозків, білка розважається. Чи знаєте ви осінні білчині ігри? Граються білки у схованки. Граються самі з со бою, з променем-зайчиком. Грається білка з білкою. Сковзне промінь по дереву — білка за ним. Промінь на гілку — білка за променем. Зверху- донизу. Знизу-догори. Хто кого ловить — не втямиш. І не стомиться білка-стрибунка. І не прощається з осінню. Сонце на гілку — білка за ним. Білка на другу, сонце — за нею. Лист за листом — осінь кружляє понад землею. Білка безжурно у схованки грає. Білка на зиму горіхи збирає. Грається променем, грається листом. Не розлучається з нашим дитинством. З кн. Босоногий дощ ГЛИНЯНИЙ ЗБАНОК (Третя нагорода в конкурсі СУА з нагоди Року Дитини) В центрі одного славного міста стояв великий будинок. Був це музей, в якому переховувано дуже цінні старовинні речі. Музей відвідувало багато людей. Щоб оглянути його докладно, треба було провести там цілий день або й більше, бо музей мав тридцять кімнат, повних всяких цікавих речей. В першій кімнаті були поміщені кістяки звірів- велетнів. Була це найбільша з усіх кімната. Дальше бу ла кімната заповнена випханими птахами з різних країн світу, в іншій були в скляних басейнах дивні ри би та сотворіння з морського дна. Ще далі розміщено старовинну зброю, господарське знаряддя людей доісторичних часів. Була там різна всячина предив них речей, яких не будемо тут вираховувати, бо не ста- ВІКТОРІЯ ло б місця. Остання кімната музею була найменша. В ній розмішено на полицях різні чаші, келехи, різного роду збанки з дорогої порцеляни та срібний і золотий посуд. На стінах під стелею висіли блискучі труби, на яких трубіли колись сурмачі на знак перемоги над ворогом. Опівночі, коли все місто затихало — в музеї по чинався рух. Там оживали звірі-велетні, птахи починали літати, зброя бряжчала, інструменти вигравали предивні мелодії, а риби плакали вголос за своїми морями. В кожній кімнаті був рух, тільки в останній було найтихіше. Труби не хотіли сурмити, казали, що немає причин їм радіти і веселитися, а чаші і келихи, тихо й з жалем розказували один одному свою минувшину. 34 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 рис. Л ю б а М азяр Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
