Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
ОСІННЯ ТУГА П о в іт р я — мов п р и в ’ялий т р у н о к . Це рання осінь шле цілунок Такий чудовий т а сумний. Павло Тичина Осінь у повній своїй красі буває розмальована кольорами, які ледве чи зумів би уявити, схопити і передати найкращий майстер кисті. Навіть якби вмів, треба б відваги, щоб покласти побіч себе усі ті несподівані зіставлення барв і їх відтінків. Небувала сміливість і вишукана різнорідність осінніх кольорів зачаровує нас. Бувають погожі, осінні дні, які прозорим спокоєм змушують нас задержатися й глибоко дихати це ’’повітря мов прив’ялий трунок”. Але рівночасно та розкішна пишна краса викликує у душі смуток, неокреслений жаль. В глибині душі будиться ,туга. Оживають спогади давно і недавно минулих хвилин, відсунені щоденними турботами у глибоку підсвідомість. Інколи це навіть не спогади про конкретні події, скоріше картини, наче пастелеві образочки чогось віддаленого у часі і просторі. Але не тільки спогади; буває, що ми тужимо за чимсь несповненим, чимсь що хотілося б пережити чи осягнути. Цей кольоровий чар осени особливо сприяє такому настроєві, тужним мріям, уявам. Дехто вважає саму тугу негативним навіть нездоровим станом людської душі, ніби вона відтягає людину від дійсности, не дозволяє жити й бути вдоволеним самим тільки теперішнім реальним життям. Як кожний інший стан людської душі, так і туга може стати шкідливою, якщо ми підсилюємо її так, що вона виповнить наш внутрішній світ по вінця й заслонить усе добре й корисне в світі, у якому живемо. Як і кожна інша одностороння настанова, так і туга може стати негативним чинником, що відмежовує нас від реального світу. Але ж жити без туги, це наче жити на поверхні, йти, а радше тупцювати на одному місці. Туга за батьківщиною це спонука діяти для неї, бо хоч далека в просторі, стане ближча, коли для неї призначені наші думки й праця. Тужити за батьків щиною це не значить не бачити того добра, яке дає нам країна нашого поселення. Але, якщо ця туга викликає в нас тільки сльози, чи проявляється у сантиментальних піснях, фразах, красномовних виступах та зідханнях, то все це розпливається наче дим у просторі. А повинна б вона бути як невгасима іскра, що вічно жевріє у нашій душі, розпалює і загріває до діла. Якби ми зуміли збудити тугу за Україною у наших дітей, нашої молоді, то ми могли б бути спокійні за майбутнє і їх і нашої батьківщини. Але ж такої туги, як і любови не викличе наш наказ, упімнення і нарікання на байдужість молодих. Це може бути вислідом тільки доглибинного знання і праці для батьківщини. Ми бачили як молодь горнулася до акції в обороні ув’язнених. Парафра зуючи слова Малого Принца з одноіменної казки Екзюпері: любимо це чи того, для кого посвячуємо свій час і труд, за кого почуваємося відповідальними. Але тужити можемо не тільки за батьківщиною чи за дорогими серцю людьми. Тужити можна за ОСІННІЙ ЕТЮД Павучками тремтливими Заплітається осінь, Заплітається осінь у серце моє. І бабине літо Тче вересень тихо Вплітаючи в коси Соняшні дні Бабине літо Смутки і болі Вітер із листям Вкупі зірвав, В парку примовклім Дерева голі Тільки мені хтось Враз прошептав: Бабине літо, Бабине літо, Тчеться для тебе Із року в рік. Чом не старієш Ти під цю пору, Час твоє серце Давно вже обпік. Бабине літо, Бабине літо В небі прозорім Крик журавлів В парку примовклім Тужить трембіта Трембіта моїх Втрачених днів К аза хстан, 1980 ІРИНА СЕНИК особливими внутрішніми переживаннями.: за красою, музикою, за приязню. Святці тужили за Богом і шукали Його у пустелі чи у милосердних ділах, у молитві чи контемпляції. Несповнена туга — болюча. Але без неї, навіть серед матеріяльної розкоші й у добробуті це — ве сти пусте життя. Це вона не дає "спати ходячому”, а жити як повноцінна людина. У сьогоднішньому числі містимо статтю-спогад Надії Світличної про Ірину Сеник і про їхнє спільне перебування у лаґері. На останній сторінці обкладинки друкуємо вже втретє взір до вишивання за проектами Ірини Сеник. Це туга за красою, за творчим виявом веліла ув'язненим у жорстоких умовинах табору серед нелюдського оточення, творити красу і добро. Це вона дала їм силу вийти з цього пекла не збіднілими, а збагаченими душевно. Читаючи ті спогади завжди приходить на думку: а ми? до чого змагаємо, куди прямуємо... за чим тужимо? у. л . НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
