Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
СПОГАДИ — ВІЙНА І ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ Продовження К Р І З Ь П О Р И В И ж и т т я ГАННА СОВАЧЕВА Праці у шпиталі не було багато. Число хворих не було велике, а головне те, що не було тяжких випад ків. Вечорами я готувалася до лекцій чи статтей, а Василь пропадав на різних зборах, що по правді мене дуже турбувало, бо часто доводилося йому сперечатися з усе більше й більше нахабними агіта торами. Так проходила осінь на Херсонщині в остан ньому промінні сонця, що купалося в синіх водах Синюхи і Буга, з динями і кавунами, що в великій кількості завалювали ринок, з усією красою, яку може дати багата українська природа. А часи були повні турбот і загрози для нашої молодої держави. Звір-хижак уже напружив м’язи і тільки чекав, з якого боку кинутися, щоб розшарпати її! Навіть у шпиталі, в якому ще панували засади дисципліни й правовости, почувалася розхлябаність і непошана до лікарів. Трапився дивний випадок із нашим свя щеником. Про нього варто сказати окремо кілька слів. Прислали нам його ще, коли шпиталь перебу вав у Тверській губерні. Був це українець із діда- прадіда, але душею, а не розумом і переконанням. Тому він, хоча любив усе, що українське, все ж читав лиш російські часописи, виголошував проповіді тільки російською мовою і не міг ніяк переставитись на ’’українця” Любив українську пісню, і вечорами, коли нікого не було вдома, він грав на скрипці мелодії українських пісень. Правда, він соромився того, як слабости і ніколи не грав, коли хтось із нас був вдома (а жили ми рядом). І от одного вечора отець завів свою пісю "На тім боці по толоці”, коли щось бабахнуло в його вікно, розбивши шибу. Вия вилось, що агітатори, що проходили повз його кім нату, вкинули велетенську каменюку, що вдарили в стіну. Отже доводилося рахуватися з хамством, навіть сидячи в себе вдома. Факт незначний, але заповідав багато. І дійсно щораз більше почало ширитись без прав’я. Це був час сили п’ястука. На двірці відбува лись жахливі сцени насильства над старшинами. Не проходило дня, щоб не оповідали різних жахливих випадків, і я тоді подякувала Богові, що батько й два брати-старшини були вже на тому світі. Мені прига далось, як у перші часи по революції ’’русскі” пиша лися своєю ’’безкровною революцією”, і тоді Василь раз сказав: — Боюсь, що так довго не буде. Надто довго тримали звіра на мотузку... Він ще розправляє м’язи перед скоком, а тоді пекло здригнеться від його жорстокости! Комендантом 17 полку був росіянин, але не шовініст. Він зрозумів момент і не ставив опору українізації полку. В Голті захопило нас видання 1-го Універсалу Центральної Ради. Українці нарікали, що немає зв’язку з Центральною Радою, і тому для про читання цього Універсалу приїхав спеціяльно приз начений член Центральної Ради Дерев’янко. Військо хотіло відбути цю врочистість якомога імпозант НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 ніше. Як відомо, всяку військову параду приймає найвищий чином старшина, а комендантом полку був росіянин. Вояки рішуче відмовилися парадувати перед ним. До того Дерев’янко був абсолютно цивільною людиною й відчитання ним Універсалу й пояснення змісту не могло мати ефекту, як побою валися старшини-українці. А козаки хотіли й споді валися задоволити свою національну гордість. Тому вони вимагали, щоб параду приймав свій чоловік, в даному разі Василь, як голова Військового Клюбу. Як Васил ь не доводив, що він лікар і не звик до таких урочистостей, що не можна обминути коменданта полку, бо він льояльно ставився до Центральної Ради, — вояки нічого й слухати не хотіли. Довелося їхати Василеві порозумітися з комендантом. Але той був дуже радий спекатися участи в цій параді, огля даючись на "відповідальність згодом”. Щоб все ж таки додержати військових приписів, комендант запропонував Василеві приймати параду з його співучастю. Так воно й сталося. Тепер смішно згадувати, як старанно обидва намагалися з чем- ности уступати місце другому. День пройшов без інцидентів, якщо не рахувати появи моїх учнів, що прийшли з військом і своїм пра пором, але тримались окремою групкою. Я мала чисту мороку з ними, бо хлопцям прийшла думка, що я повинна їх провадити в поході. Ледве, ледве вдалося мені втихомирити їх запал. Уявляю собі очі Василя, коли він у військовому поході побачив би це зворушливе товариство зі своєю жінкою на чолі! А день для паради видався напрочуд гарний! Забути красу синього неба, яке буває лише на Укра їні в осінні дні, і води в річці, що аж блищить під сонцем, немає сили. Ольвіопіль, Богопіль і Голта розміщені на річках Буг і Синюха, і саме в тому місці, де вони зливаються, діляться ті містечка. Я стояла на горбку по цей бік річки в Голті. Весь понтонний міст, по якому мало переходити військо, видно, як на долоні. Все навколо виглядало особливо врочисто. Ось появилась оркестра з блискучими, вичищеними аж до гарячого мідяними інструмен тами. А он причепурене до паради військо чітко кро кує під звуки маршу, щоб віддати честь і пошану своїй українській владі. Скільки національної гід- ности, скільки гордощів відчувається в їх ході! І все таке врочисте і хочеться, щоб такій процесії не було кінця... Щоб усі відчули ту ж радість і тепло, якими поблагословило цей день осіннє гаряче сонце! Сама парада мене не вдоволила. Дерев’янкові бракувало голосу, щоб прочитати Універсал у відпо відно врочистому тоні, і тому Універсал прозвучав нецікаво. Читання з трибуни на площі перед великим натовпом вимагає вміння володіти голосом. Дере в’янко ж читав довго, монотонно й нудно. Куди більш подобалося мені відчитання Універ салу, що відбулося ввечорі в театрі. Ішла п’єса ”Ли- мерівна” з якимись дуже добрими акторами. Під час однієї з перерв на сцену вийшли з обох бічних кулі- Продовження на cm. 27 19
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
