Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
"СТАРІСТЬ — НЕ РАДІСТЬ”? (Для тих, що перейшли п’ятдесятку...) У нашій народній словесності, а зокрема ут.зв. на родній мудрості є багато жорстокої правди. Це зовсім природне, бо нарід приймає життя таким, як воно є, не прикрашуючи нічим фактів, яких змінити не можна. Ми часто покликуємося на цю народню словесність, і одні беруть її собі поважно до серця, а другі трохи з посмішкою. Бо хто сьогодні буде з пере конанням говорити про те що "судженої і конем не об’їдеш”, або що "чим багаті — тим раді”? або що "жінка не черевик, з ноги не скинеш”. Хоча є такі приказки, які б придалося, може, частіше уживати в нашому громадсько-політичному житті, як напр. "мудрий дурному все уступить”, чи "не копай другому ями, бо сам в неї впадеш”... Але ми не збираємося писати наукової розвідки на тему правильности народніх прислів’їв. У нас сьогодні на думці одна із частенько повторюваних мудростей, що ’’старість — не радість”. На жаль саме її дехто з нас надто бере собі до серця і тим впадає у ще більшу депресію старіння. Безперечно, того процесу ніхто не може спинити, і цей сумний факт може оптимістів навіть потішати. Якось легше стає, коли подумати, що і тих, молодших скорше чи пізніше це чекає. Але ніяк нічого не зміниться, коли ті, які почувають себе старими, бу дуть плакати над собою, дорікати світові за те або інше і будуть у постійній війні з природним процесом. Це власне ті, що прийняли для себе ствердження "старість — не радість”. А ми запитаємо: чому мусить так бути? Нам здається, що у кожному віці можна знайти радість життя — навіть коли ця радість буде скромшніша, інакша, спокійніша. Чижсоняшний день, краса природи, гарна музика, книжка, картина чи теплий усміх любої людини не приносить радости? А поміч іншим, щира розмова, віра в Божу справедливість? Ми могли б вираховувати так десятки малих само зрозумілих фактів життя, які можуть наповнити радістю, дати вдоволення і тим перекреслити жорстокість нашої народньої мудрости. Ми можемо також зі щирим переконанням твердити, що людина, яка не думає про ту "страшну старість" знаходить завжди причину до вдоволення, радости і саме тому є молодшою духом. Погляньте ли ше, шановні читачі, довкруги себе та на своїх близьких друзів і побачите як на їхніх обличчях відбивається їхня настанова до життя. А тоді рішайте для себе, чи це добре Вам сідати в кутку і бути ображеним на світ за те, чого ніколи ніхто ще не зумів і не зможе змінити. О-КА НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 17 іудеї. Вони зникали у містах, у портах, у неуявно широкому світі, а вона у своїй незалежній країні не мо же визволитись від осликів, кіз і грузької колеї. Була й придприємчива жінка, напевно мішанка, провідниця групи, що накинула нам свою владу у Лісбоні, відразу після приземлення літака. Володіла, окрім своєї португальської, еспанською, фрацузькою, англійською, арабською мовами. Коли у Марокко вбралася у кафтан, то її не відрізнити було від місцевих. Вона приголомшувала нас сповіщеннями про кабарет, про крамниці, водила за собою і пильнувала біля кас наших вплат. Возила нас, за висловом Яблонської, ’’мов мішки з половою”. Я збунтувалася відразу, ще у Лісбоні, коли вона оголосила гуртовий похід до ресторану. Не підемо. — Чому? — Бо хочемо поїхати фуніку- льором на горішню дільницю. — Фунікульором? Але ж він курсує раз на кілька годин і назад ним не дістатися. — Можливо, але ним їздив герой твору Томаса Манна, щоб романсувати одночасно з мамою і донечкою. Хочемо вгадати, де був той дім і та затишна альтанка. У відповідь — несхвальна посмішка. Виявилося, що фунікульор ходить справно, оплата за проїзд смішно низька. Допоміг порозумітися з вагоновожатим студент, виявилося, що словак, який тут вивчає медицину. Він прилюдно сповістив, що ми не американці, а українці, це там де Київ. А, Київ! — загальна симпатія. Вийшовши з вагону, ми ще стискали долоні його товаришів, які чергою під ходили сказати щось привітне. Вона остерігала: не їздіть метро, не ходіть вечорами, — ми це розшифрували, як "тримайтеся ме не”. Метро виявилося не ньюйоркським згущенням неоезпек, а швидким і чистим (у мадріді метро орудне, але також дешеве і зручне). Мені відразу чемний лісбонець відступив місце, а згодом ще хтось, добачивши лисину мого чоловіка, також встав. Чоловік запевняв, що провідниця походить з Ірану, що вона з тих, які у Теграні вимахують кулаками і рушницями та, всупереч приписам Ісляму, до магаються і собі права на розвід, — на рівність з чоловіками. У Теграні ображені чоловіки виходили їм назустріч, погрожували ножами і викрикували: "поганих жінок на шибеницю!” Я певна, що до їхніх погроз долучився б і наш симпатичний земляк, що його довелося ще раз зустрінути. Було це, вже від’їжджаючи з Марокко, у Центі, де довелося кілька годин чекати на корабель. Між очікуючими були й вони. Грубший мав при колений жетон "Караван”, щоб часом не загубитися. Я непомітно ("цікавська”, сказала б тітка) підсунулася до них і знову почула розповідь про його кривди: не досить, що в ха ті не відізвешся, але й на праці верховодить жінка. Молоде, ледве щось там скінчило, вимальоване, цигарки смалить... По думаєш, керівничка, т а я б таку керівничку... Він ображено зідхнув і сповістив, що навіть у Біблії написано, щоб не командувала. І тоді промовив його мовчазний товариш. — Бо й так, там написано, щоб боялася мужа. — Оце правильно написано — зрадів грубезний — нехай боїться! Я стримана, але служальча згідливість того худішого підірвала мною. — Ще чого захотіли, — сказала голосно і, під нісши голову, віддалилася. А так хотілося озирнутися і побачити, як вони закам’яніли з порозкриваними ротами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
