Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
Торгують ж ін ки Women bargaining колись: через Альжір, Туніс, Лібію, Єгипет... Тільки назад кораблем. Я його то д і відпровадила до Альжіру. Так я зрозуміла, чому такий натовп був на якійсь пристані, де авта, двуколки, мули, верблюди. Чоловіки у білому і багато жінок. Чекали на корабель; прочани до Мекки. Жінки не їдуть, вони відпроваджують... Бо хоч і упрощено тепер, алеж біля самої Кааби була стрілянина... Її чоловік учить дітей і ще він в мечеті "імам”. Що таке імам я знала і ми розсталися приятельками. Ще сказала, що їй добре. Це не так, як у вас в Европі, де старі в окремих домах. Як буду стара, т о й далі буду м іж своїми, і внуки будуть разом, і правнуки. Засміялася. Сміються т у т не часто. Навіть танки виконують поважно. Перед добре збереженою браіуюю тепер неіснуючого міста два танцюристи виконують танок "аґіду”. Звинно, невтомно, під бубон і брязкотіння. Обличчя поважні, їх не роз’яснюють навіть гроші, що падають у кошіль. До самої брами доходить кладовище, воно покрило погорби і губиться у далечині. Між опущеними і порозбиваними нагробними плитами, між колючими кущами пасуться кози і ослики. На горбку, на тлі преясного безхмарного неба чітка не порушна постать літньої жінки. Темний стовп, так мабуть виглядали на наших степах кам’яні баби. Я також стояла і чекала куди вона піде та пригадувала вірш Полтави про Марокко: Бреде кудись пальм караван, Між дюнами гублячи кроки; Старенька, в старенькій чалмі Ховається швидко за двері... Грайливе арабське письмо. Сумні, хоч стрункі, мінарети... Мінарети дійсно стрункі. Пальми і дюни я бачила, хоч і не ті правдиві у Сагарі. Стареньку, що визирає із- за дверей також бачила. Вона напевно не вміє прочитати грайливе арабське письмо на винятково добре збереженій яскравій нагробній плиті. Хутори на відкритому полі. Крізь нещільні двері вітер вдмухує приокеанську прохолоду, гуркоче бляхою накиненою на дах, розкидує стеблини і куйовдить хвіст дрімливого мула. Земля руда і мокра, до хутора веде грузька колея. Біля колеї стоїть боса дівчина і споглядає на автобус, що промиготів по асфальтовому вузькому шляху. Про цю дівчину я ні чого не знаю. Чи ходить вона до школи? Колись діяли приписи, щоб дівчат вчити не писати, а прясти. їм і так забагато праці — носити воду, пасти ослика, збирати паливо. її бабуні мали своєрідні привілеї, хоч би свободу в статевому житті. Було переконання, що така дівчина, вийшовши заміж, має перевагу над іншими у народжу ванні дітей. У Рабаті мама оповідала про донечку, що вона вже не така, як ми, хоче покинути родину. Але куди вона пі де, — хлопець інша справа. Він може з Еспанії привезти товар, а туди килими. Бачилося тих хлопців, що двигали в портах Европи і Марокко важезні вал ізи. Ставали, відсапувалися і зно ву двигали. Вуличні торговці також хлопці. Ці не загинуть. Запізно здобулося досвід давати їм половину ціни. І не брати до рук, щоб оглянути пропоноване, бо він так зміїсто відскакує і прискакує, так рухає руками, що повернути річ неможливо. Як би не було, вона вже росте у новій добі. Її не видадуть заміж без згоди і чоловік не вважатиме її за власність, бо ж заплачено за неї батькам. Її посестри ходять у містах з відслоненими обличчями, кафтани носять лише тому, що вони вигідні, кінчають вищі школи. Це так, але сьогодні вона відпроваджує зором миготіння авт і передчуває, як, невчасно постаріла, продаватиме пучечки ярини, запашне коріння і палянички, що їх випікатиме у загальних пекарнях, так, як у арабській дільниці Лісбони перуть білизну у загальній пральні. Повз хутір проходили, творячи історію, бербери, араби, еспанці, французи; магометани, християни, 16 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
