Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
М.Б.Х.: Мене завжди цікавили українознавчі предмети. Моє покоління чи не останнє, яке було виховане в українських галицьких традиціях, але вже увійшло в американське русло. Для цього виховання типове зацікавлення літературою, особливо поезією, включно з пробами писати вірші. Сприяла тому наука у СС Василіянок, де була велика бібліотека. Я була так захоплена літературою, що навіть перепису вала твори Івана Франка, коли натрапила на книжку, якої досі не бачила. До другого року студій я вагалася поміж історією і літературою. В каледжі, жартуючи, казали, що я вибрала історію, щоб знати хто я і звідкіля. Хотілося вміти пояснити, чому одне і те саме місто в трьох поколіннях лежить в різних державах і по- різному називається (Львів, Lemberg, Lwow). Мене цікавила історія Галичини, особливо суспільна історія, наприклад така тема як: ’’Відзеркалення українського суспільства, особливо жінок в літературі”. Проф. Іван Лисяк-Рудницький вважав, що така тема надто амбітна і порадив мені іншу: ’’Весна народів 1848 р. у Східній Галичині”. Тяжко було дістати матеріяли для цієї теми, особливо з приватних бібліотек (як проф. Д. Горняткевича). Цю працю, після деяких доповнень проф. Оскар Ґаєцький признав за магістерську. Мої дальші зацікавлення ішли на межі історії і літератури: романтизм, розвиток модерної поезії з чого виросло зацікавлення студіями націонал-кому- нізму, Винниченком, а вкінці Розстріляним відродженням. Визначний спеціяліст російської і взагалі схід- ньо-европейської історії проф. Генрі Робертс вважав, що я ще не знайшла себе настільки, щоб об’єктивно представити історичний процес і порадив ширшу тему ’’Розвиток російської інтелігенції і її політичне заанґажування”. Ця тема мала деяке крово- споріднення з українцями***. Працюючи над росій ською тематикою, я не переставала цікавитися українською історією. В тому часі появилися друком мої статті, як наприклад про Директорію і інші. Мене не залишила думка працювати над історією, свого роду соціологічною аналізою розвитку української інтелігенції. Цю тему я навіть обговорювала з проф. Пріцаком. Питання: Чи мали ви змогу ввесь свій час присвячу вати науковій праці? М.Б.Х.: Звичайно ні. Я ж викладала в каледжі, писала докторську працю. Якраз як її чорновик був готовий, народилася моя старша дочка Таня, а коли їй був рік, я боронила докторську працю в Колюмбійському Університеті (1968 р.) на тему ’’Сергій Трубецький — студія російської інтелігенції.” Для мене було важливим не занедбувати моєї родини. У мене ж дві донечки — Таня і Дора. Сім’я живе у Вашінґтоні, де працює мій чоловік, журна ліст Ростислав Хомяк. Все це ускладнювало працю. Без жертвенної помочі моїх батьків, які переїхали до нас, коли мала народитися наша перша дитина, моя професійна праця була б ще більш утруднена. Коли прийшов час на "сабатікал”, Лідія Бура чинська від імени СФУЖО запропонувала мені на писати коротку історію українського жіночого руху. Я мала дістати потрібний матеріял і здавалося мені, що за рік цю працю напишу. Спершу я хотіла поба чити, в який спосіб інші народи Східньої Европи: поляки, чехи, словаки, опрацювали свій жіночий рух. Тоді я переконалася, що нема обговорення східньо- европейського жіночого руху, поза мінімальними натяками у руслі соціялізму. Питання: Нам відомо, що вам признано стипендію Фулбрайта, і ви перебували в Польщі, щоб придбати матеріял для цієї праці. Чи перебування там дало вам досить потрібного матеріялу? М.Б.Х. Я зложила внесок на стипендію Фулбрайта, при чому як тему подала порівняльну аналізу схід- ньо-европейських жіночих рухів, тобто україн ського, польського і чеського. Перебуваючи рік (1976 — 1977) у Польщі, я придбала багато матеріялів хоч до чеського руху я не дійшла. Мій первісний плян порівняльної історії жіночих рухів східньо-европей- ських народів розрісся так, що перейшов значно задуманих 200 сторінок, а теж можливості праці однієї людини. Питання: Повертаючись до стипендії, яку признала вам Асоціяція Американських Університетських Жінок, чи легко було її дістати? М.Б.Х.: Звичайно з тієї другої групи признають 3-4 стипендії на менші суми. Цього року дали одну на 9000 дол. на написання історії українського жіночого руху. Я сумнівалася, чи ця тема знайде піддержку, бо ціллю державних і наукових американських стипен дій є плекати американське знання чи заохочувати до студій, які мали б допомогти краще жити, розв’язувати проблеми довкілля тощо. Здавалося б, що історія українського жіночого руху 1884 — 1939 має для американців мінімальне значення. Але ж коли взяти до уваги жіночий рух у Галичині і Східній Україні в тих часах, коли в Західній Европі подібні процеси вже пройшли, а теж ту особливу ролю, яку наші жінки відіграли в процесах модернізації і індустріялізації, то є деяка схожість до становища жінок в Індії, Африці чи інших країнах, які тепер переходять процес модернізації і індустріялізації. Для американців ця тема цікава тим, що показує, в який спосіб жінки можуть зактивізувати особливо економічно визискане село, піднести рівень життя бідних жінок, уможливити їм кращий спосіб життя. Заплянована мною праця це суспільна історія жінок. Взяти тільки жіночі організації такі як Союз Українок, Общество Русских Дам, Організація жінок з вищою освітою, секції жінок при тов. Просвіта, Товариства жінок для прикраси церков чи Інститут вдів і сиріт. Наприклад постання і роля Товариства вдів і сиріт в’яжеться з цілою низкою причин постання цієї організації і тих, які її поборювали. Ця тема зовсім досі не опрацьована, як теж тема середовища жіночої преси. Досі маємо обговорені окремі жіночі постаті як кн. Ольга і т.п., а було ж багато необ’єднаних організаціями жінок, які відіграли велику ролю у процесі індустріялізації і модернізації суспільства. Одначе, як і в інших кольоніяльних країнах, жінки-українки мусіли перше змагати до звільнення цілого народу, а при тому до здобуття рівно- правности. Сама в собі історія українського жіночого руху 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
