Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38
перед Великоднем Орися обкладала якийсь горщик змоченою ватою, висівала насіння жежухи — і на Вели кодньому столі, хоч не було ні паски, ні жодних писанок, крім мальованих, зате був зелений городець із якимсь жовтим курчатком з ниток. Не було свічок на Різдво — кожна з нас діставала від Орисі по вишива ній свічечці, і ми прикрашали ними соснову гілочку, яку вдавалося сховати від наглядачів, над столом у так званій їдальні чіпляли декоративну Різдвяну закладку, яку вишила Орися за композицією Стефи Шабатури, і співали колядок аж до відбою... Не було на чому вишивати — Орися брала відпадки з рукавиць і роби ла з них диво. В ’’Нашому Житті" вже репродукували фрагменти дитячої ’’Читанки-вишиванки” і модель киптаря, вишитого на рукавичній тканині. Для мене Орися пошила в таборі сорочку з казенного невід- біленого простирадла — це теж одна з моїх реліквій. Мені пощастило бути з Орисею майже на одному ліжку три табірних роки в Мордовії. Перед тим ми вже кілька років були знайомі заочно через посеред ництво Оксани Яківни Мешко, з якою вона відбувала разом перше ув’язнення. В таборі я вчилася від Орисі працьовитости, щедрости, любови до вишивання, постійного неспокою і віри в завтрішній день. Багатогранні захоплення оволодівали нею цілком, витісняючи одне одного. Коли Орися зацікавлюва лася скитами чи антами, вона запоєм читала про них усе, що вдавалося видлубати в наших обмежених можливостях, і тоді все забарвлювалося в "античний” колір: компонувалися закладки зі скитськими оленями, чи баранцями, викликалося на безконечні дискусії Ірку Калинцеву, що найбільше хворіла пракоренями, і навіть ім’я мого брата, яке часто згаду валося між нами, звучало як Івант. Потім приходив шал вишивання, (якого вона взагалі ніколи не кидала). Забувалося все інше. До неї зносили найменші клаптики — і з них виходили подивугідні мініятюрки: вишивані закладки для книжок, дитячі обереги і пам’ятні монограми- екслібриси. Вишивки народжувалися з блискавич ною швидкістю, недарма Івано-Франківська господи ня називала її "електричною Іриною”. Пізніше голку витісняли олівці — Орися компону вала взори. В такий час, здається, весь світ вона сприймала як плетиво орнаментів. Серед ночі її щось підхоплювало, і вона, не помічаючи хрипів і стогонів бараку, навпомацки занотовувала ескізи майбутніх взорів, які їй чи то приснилися, чи пригадалися, чи то придибали до неї з далеких Карпат, незважаючи на хуртовину, табірні дроти і тупіт наглядачів попід вікнами. За якийсь час віршування витісняло все інше, і вона вишивала механічно, і мабуть вишивка лягала перед її зором римами, тріолетами і словесними образами. Ось ми почули якусь російську пісню по радіо (в таборі вже був так званий "брехунець" — гучно мовець), і взялися перекладати її на змагання — хто краще. ЦЦокілька хвилин біля моєї машини в цеху з’являлася Орися з своїми варіянтами перекладу. Ірина С еник л іт о 1972 р. (перед другим ув'язненням ) try па Senyk, (before h e r second im prisonm ent.) Переклади виходили різні, ми гарячкували, обстоюючи свої знахідки і сперечаючись за наго лоси, наші арбітри не завжди були об’єктивні, і ми гарячкували ще більше. А за якийсь час кепкували самі з своїх "шедеврів” і вибирали якийсь оптимальний варіянт. Так було в нас із кількома віршами російських авторів ("Душа” Кузнєцова, ”Дощ” Куркіна) та з поль ськими поезіями Л. Стаффа, Ю. Тувіма. Був в Орисі й ориґінальний вірш польською мовою, написаний під час етапу до Мордовії, а я перекладала його на українську, і вже бігала до неї з своїми варіянтами для авторизування. Wi^zienie w Charkowie. Noc. A w mojej glowie mysli moc. lie bolesci wi^zienie miesci? А то раптом з’являвся біля моєї машинки якийсь гостинець "від зайця” з написом: "Киці Мурлиці, що шиє кляті рукавиці”... Мій в’язничний термін був короткий — 4 роки. Про такий табірні старожили кажуть: "можна на параші пересидіти". І в моїх спогадах — навіть найтяжчих — переважають ясні кольори. Вдома був син, видно було кінець терміну, і на місці вмерлих ілюзій народжу валися нові. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1980 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38 
