Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вони солодкий медок збирають. Згадав про медок і слинка з рота потекла... — ’’Присяду, ось тут на колоді, та приглянуся куди це бджілки медок складають. Може й мені попробувати його дадуть!” Та тільки що примістився Перкатоносик на колоді, та як не схопиться на всі чотири лапки, як не крикне на все горло. — ”Ой, ой, ой, Рятуйте!" — І вхопився за болюче місце! Він бідолашний і не помітив що на бджілку сів. А за дубом тітка лисичка сиділа, та на Перкатоносика гляділа. Як почне з Перкатоносика реготати... Регоче, регоче, що аж за боки хапається, аж на землю валяється... — ”А що Перкатоносику?... Познакомився з бджілкою?.. Правда, якою непривітною була?!” — І ще регоче... Засоромився Перкатоносик і пустився іти геть із цього місця. Не сподобалася йому ні бджілка, ні тітка лисичка. Вже і про збанок із медом питати в тітки не хотів. Дуже вже затужив за своєю хаткою і матір’ю тож рішив вертатися додому. А лисичка його завертає: — "Почекай, — Перкатоносику, почекай! Я навчу тебе як меду від бджілок дістати... Почекай!.. Бачиш он там дупло в дереві? Там меду стільки, що і сам поїсиш доволі, ще й додому матері принесеш!” — Зрадів Перкатоносик, бо меду дуже вже хотілося полизати і ще для матері принести. Тож і каже: — "Гаразд, тіточко! Попробую я цього меду! Та тільки, як мені туди дістатися?” — — "Не журися!” — Заспокоює лисичка. — "Вилазь лише мені на плече, а я тебе туди піднесу!" Виліз Перкатоносик на плече тітки лисички і встромив ротик в дупло. Та тільки що почув запах свіжого меду, як у ту мить бджоли обсіли йому носик і ротик і нумо щипати... — "Тітко, — тіточко, рятуйте!” — Заревів Перкатоносик на всеньке горло і ба-бах! Повалився із лисичиних плечей на землю. А лисичка — хитрунка, чим швидше до лісу втекла і за густими деревами заховалася. Вона боялася дуже, щоб ведмедикова мати не побачила. От, було би їй за такі псоти від неї! А бТдолашний Перкатоносик довго ще боровся із завзятими бджілками, поки їх від себе відігнав. Насилу встав, бо спина боліла і носик опух... І так сердега плачучи потупцював додому. Жалів тепер дуже, що не послухав матері і не оставився дома з своїми братчиками та сестричками. А то і меду не наївся і стільки сорому набрався. Постановив отож назавжди бути чемним і послушним своїм батькові та матері. Рис. Ельміра Ґеру ляк НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1980 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
