Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЮЛІЯ ЯРОСЛАВСЬКА В ІД З Н А Ч Е Н О НА К О Н К У Р С І СУА Стара ведмедиха нагодувала своїх діточок і наказала сидіти в хаті. Сама наділа грубу хустку і швиденько, ще заки сонце піднялося вгору, вийшла в ліс за новою поживою. — Тільки ведмедиха зачинила за собою двері, ведмедятка обсіли маленьке віконце і гляділи на доріжку, котрою ішла їх мати. Сиділи чемно, полизуючи час-до-часу солодкий медочок, що ще позістав від сніданку на товстеньких лапках. Один тільки Перкатоносик не був послушним. Тихенько, щоби братчики і сестрички не почули, викрав збанок із медом, що мати заховала за комином і тихенько висунувся крізь невеличкі двері з хати. Нишком перебіг подвір’я, і вузький городець, та все озираючись чи хто не бачить, заховався за кущиком ліщини. — "Аж тепер поїм собі, меду доволі” — Скзав до себе і встромив лапку в збаночок. А тут із лісу лисичка вибігає. Вона теж за поживою по лісі блукає.. Зирк сюди, зирк туди, а Перкатоносика вже угледіла та й пішла простісінько до нього. — ”3 добрим ранком тобі Перкатоносику! Мабуть матуся ще не погодувала, коли оце ти так коло меду заходишся?.. Дивись, та не їж так швидко! Медок по бороді уже тече! Хе, хе, хе!" — Засоромився Перкатоносик, поставив збанок із медом під кущик та й собі лисичку вітає: — "Здорові були тіточко! Це я так тільки погулять сюди із медочком забіг...” — Та й почав про батька та матір розказувати. А лисичка хитрунка на те тільки й чекала, щоби Перкатоносик заговорився. Швиденько встромила свій пухкенький хвіст у збанок і непомітно притягла його до себе. Ну, тепер не всидіти вже лисичці на розмові з ведмедиком. їй спішно до дому медок віднести. Покрутилася сюди-туди, і каже: — — Посиділа б з тобо Перкатоносику й поговорила б. Та пробач мені що мушу йти, бо дуже часу в мене немає. До дому пора! А он — дивись! Вже й мати твоя йде!” — Розглядається Перкатоносик за матір’ю, а лисичка пригорнула збанок до себе і побігла чим швидше в ліс. Іде лісом, та така щаслива — така щаслива, що меду так хитро роздобула, що аж ногами притупцює та пісоньку вигадує: ЯК ВЕДМЕДИК ПЕРКАТОНОСИК СТАВ ПОСЛУШНИМ. КАЗКА — "Я лисичка, я хитренька, Бо так вчила мене ненька. Щоб діток погодувати, Вміла я збанок забрати. А збанок не порожненький, В ньому медок солоденький! Гоп! Гоп!” — І зникла у гущавині лісу. А Перкатоносик все ще за матір’ю розглядається та до себе приговорює: — ”1 де ж це тітка лисичка матір уздріла?... Ох! Лишенько! А може мати вже дома?... Подивлюся!" — Схопився ведмедик і побіг аж під самісінькі двері. — Наслухує... — ”Та ні, .. Матері ще немає! Це тітка мабуть так пожартувала!” — І весело повернувся до свого збанка з медом, що оставив під кущиком. Глядить, а збанка немає! — "Ой! Матінко ріднесенькі!” — Скрикнув Перкатоносик. — "Куди ж це збанок подівся? Думав трішки меду полизати, а він та кудись пропав!” — Крутиться, ведмедик, шукає, чуть-чуть що заплаче. А збанок наче кудись під землю запався. — ’’Піду, каже Перкатоносик, до тітки лисички. Може вона знає куди це мій збанок із медом подівся!” — Та й пішов! Йде, він йде, бачить, а все тут таке гарне, гарне! Ось роса діямантом на траві блистить, а тут метелики: жовті, сині, білі, із квітки на квітку перелітають, а там і щиглик на лопуховому листку в росі купається. А долом струмок дзюрчить, та кудись спішить, спішить... А сонечко таке тепле, тепле, так солодко гріє, гріє, аж на душі радісно. Присів ведмедик на пеньочку і задумався. Йому було дуже весело, та так любо.. Пригадав пісеньку що колись мати вчила і заспівав її на ввесь голос: — ”Ой ти любе сонечко, сонечко, світи нам в віконце, віконечко. А ми вийдем з хати, із хатоньки, В лісок погулять, погулятоньки. Світи любе сонечко нам світи, як ми в ліс по медочок будем йти. Світи нам на гору, на гороньку, як будемо вертатись додомоньку. Скінчив свою пісеньку Перкатоносик, ще трішки погрівся до сонечка і вже хотів йти дальше. Коли бачить, а біля старого дуба бджоли роями літають. Пригадав собі, що мати розказувала про бджіл, як то 34 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
