Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
А ЯК МУЖЧИНИ У ВИШИВКАХ? Мій приятель, мистецтвознавець п. Богдан описував недавній виступ кількох бандуристів та нарікав на їхню одежу. — Уявіть собі, пані Любо, ці елегантні панове ніколи не виявили б такого браку доброї поведінки, щоб бути в товаристві в сорочці без жакету. І ці самі особи виходять на сцену без верхньої одежі, тільки у вишиваній сорочці й якихось там штанах. І ще до цього виступають з бандурою! Яка відсутність відчуття доброї поведінки! — Пане Богдане, чомусь у нас так повелося, що на сцені співаки в хорі, чи декляматори виступають у самих тільки вишиваних сорочках.. — І чи це елегантно? Чи це добре, пані Любо? — Пане Богдане, мушу признатися, що завжди щось не гаразд виглядає. З самого початку мене це турбувало, аж тепер я вже знаю чому. — Точно так, пані Любо! У самій вишиваній сорочці наші селяни, чи козаки, хіба лиш працювали. Ні в церкву, ні в гостину не йшли без верхнього одягу. Навіщо козаки носили жупани? Як парадний одяг! Отже так само й на сцену треба вдягати щось поверх вишиваної сорочки! — Пане Богдане, раз Ви цю справу заторкнули, Д о к ін ч в н н я . Л ист о па д ове Листопад 1918 року. Коли заглибитися в історію того часу, в документи, описи подій, спогади не тільки того дня, але тих часів і подій, які його попередили, родиться подив для наших батьків та дідів, співтворців того чину. За померлих треба й годиться молитися, служити панахиди. Але треба теж вивчати обставини й перебіг подій; треба з вдячністю говорити про 1-ше Листопада, про визвольні змагання та часи які їх попередили. Тоді ж бо наші попередники сказали вперше на переломі століть про Самостійну Україну, про конечність збройної сили. Але крім зовнішніх ворогів, яких обвинувачуємо в причині наших невдач, є ще й внутрішні. На 1-ій ст. містимо уривок полемічної статті "Віра в безсмертність нації”. Полемічна — значить були такі, які цю віру заперечували. Під впливом непри хильного ставлення Центральних Держав до постулятів українського політичного проводу дехто зневірився так, начебто це ставлення вирішувало про існування нашої нації. Від часу написання тієї статті минуло понад 60 років, пройшли дві світові війни, а слова її аж до болю актуальні і важливі. Бо не настав ще для нас час для спокійної творчої праці. Поміж тими війнами наш народ перейшов проби, то можна б це сказати й про жіночі строї. Так само ж не годиться паннам чи паням виступати у якійсь там короткій спідниці і сорочці, ніби це вже цілий народній стрій. Пригадую, колись я бачила телевізійний показ Свят-Вечора Мати чи бабуся, була ніби в народньому строї, та без керсетки. І це разило! — Так, саме око бачить, що щось не гаразд з таким строєм. Наші селяни краще відчували де й що коли можна вдягнути! — Ох, пане Богдане, це мені нагадує, як часами наші пані у стилізованих строях на сцені надягають хустки на голову. А хустка добра в ліс, в природу, на прохід, чи до якоїсь там праці, але не на сцену. Треба ж подивитися тільки на різні-прерізні убори голови, що козачки носили по містах. Це смак! — Так, треба знати, що і як уживати й досто- совувати. Так само мужчини на сцену повинні вдягати жупани поверх сорочки. Молоді хлопці також повинні це саме робити. То ж не вчім наших дітей, що раз хтось одягнув вишивану сорочку то вже можна забувати про всі форми й добрий смак! Я з паном Богданом згідна! Пора вже наших мужчин якось парадно на сцену виряджати! Любов Калиновим здавалося б надлюдської витримки: голод 1933-их років, терор, переслідування, а все за залізною заслоною. І світ нічого не знав про трагічні події в Україні. Ця заслона дозволяла там виховувати цілі покоління без належного знання правдивої історії нашого народу. Навіть більше — цю історію викривлено так, як це було потрібно панівним деспотам. При тому цілі покоління виховувалися у своєрідній "етиці”, яка базувалася на взаємному недовір’ї навіть дітей до батьків і дружини до чоловіка і т. п. Так виростали покоління. Здавалося, що над народом наріс камінь через який не проб’ється правда. Кожна творча свідома одиниця була приречена на загибіль; не тільки вона але її найближчі. І ось у таких обставинах постало покоління шестидесятників: промовив Симоненко, Чорновіл, Світличний; почали творити: Заливаха, Алла Горська і інші. Не тут місце їх перераховувати. У кожного з нас ті імена повинні бути як світла серед темної ночі. Постала теж друга хвиля спротиву у сімдесятих роках, яка й досі триває і проявляє себе у Гельсінкських Групах, у різних формах спротиву. Це правдиві квіти, які, за Лесею Українко, слід назвати "ломикаменем". І тому наша віра в без смертність нації завжди жива. 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
