Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Щ о г и т а т и ? Borys Antonenko-Davydovych. BEHIND THE CURTAIN. Translated from Ukrainian by Yuri Tkach. Doncaster, Australia. Bayda Books, 1980. 173 pages 4.95 dol. Борис Антоненко-Давидович є автором багатьох книжок — повістей, оповідань, нарисів, репортажів, есеїв. Це письменник із чималим літературним стажем: дебютував в українській літературі ще 1923 року, а 1979 року скінчилось йому 80 літ життя. Борис Антоненко-Давидович живе у Києві. В радян ському Союзі на літературні річниці звертають особливу увагу: письменників-ювілярів вітають у пресі, з нагоди ювілейних дат друкуються огляди творчости, а то й окремі книги. Факт, що таких відзначень не було у випадку Бориса Антоненка- Давидовича — вимовний і, очевидно, не випадковий. Антоненко-Давидович здобув літературну славу оповіданням та повістями ЗАПОРОШЕНІ СИЛУЕТИ (1926), ТУК-ТУК (1926), СИНЯ ВОЛОШКА (1927), СМЕРТЬ (1928), СПРАВЖНІЙ ЧОЛОВІК (1929), літературними репортажами ЗЕМЛЕЮ УКРАЇНСЬКОЮ (1930) та нарисами ЛЮДИ І ВУГІЛЛЯ (1932). Уривки із розпочатих двох романів . ”Січ-мати” та ’’Борг” були друковані в журналах, але ,так і залишились незакінченими. 1935 р. Антоненко- Давидович став жертвою сталінського терору. Заарештований, засуджений на 10 літ ув’язнення, він провів 21 років на засланні. 1953 року, після вимушеної довгої перерви, він почав знову писати і після реабілітації письменника та його повернення в Київ почали знову появлятися в Україні його книжки: збірки оповідань КРИЛА АРТЕМА ЛЕТЮЧОГО (1959) та ЗОЛОТИЙ КОРАБЛИК (1960), роман ЗА ШИРМОЮ (1963), оповідання СЛОВО МАТЕРІ (1964), вибрані твори НА ДОВГІЙ НИВІ (1967)_, літературні силуети й критичні нариси ЗДАЛЕКА Й ЗБЛИЗЬКА (1969), статті про мову ЯК МИ ГОВОРИМО (1970). Останнім часом, одначе, Бориса Антоненка- Давидовича перестали друкувати, що більше, його почали цькувати як людину та замовчувати як письменника. За свідченнями Надії Світличної, в час поліційних обшуків вилучили в письменника не лиш друкарську машинку, але й останній незакінчений твір — спогади. Була офіційна обіцянка видати друком деякі твори з нагоди 80-ліття під умовою, що автор складе письмову заяву про лояльність. Але — твердить Світлична — Борис Антоненко-Давидович відповів, що ’лояльність до свого народу він довів усім своїм життям і не бачить потреби деклярувати це в публічних заявах” (ЯК МИ ГОВОРИМО, 1979, Голова СУА Іванна Рожанковська як делеґатка Світової Конференції в Копенгагені одержала 100.00 дол. від СФУЖО. Ці гроші призначує на видання матеріялів зв’язків СУА. стор. х). Так отже 80-літній ювілей Бориса Анто- ненка-Давидовича довелося відзначувати не в Україні, а на еміґрації. І так Об’єднання Українських Письменників ’’Слово” влаштувало кілька вечорів присвячених ювілярові, а 1979 року появилися друком три книжки Б. Антоненка — Давидовича: ЯК МИ ГОВОРИМО (ОУП ’’Слово” і ’’Смолоскип'”,), ПЕЧАТКА (В-во ’’Ластівка”) та BEHIND THE CURTAIN (Bayda Books). Англомовний дебют Б. Антоненка-Давидовича — це переклад роману ЗА ШИРМОЮ. Цей роман писався у дуже трудних умовинах заслання: ’’Вільними від фізичної роботи годинами, а то й ночами, коштом відпочинку і сну, я припадав до клаптиків паперу, пишучи роман ”3а ширмою”...” згадує письменник в нарисі "Про самого себе”. Після багатьох літ перерви, Борис Антоненко-Давидович повертався знов до літературної праці. Раннім його творам радянська критика закидала "двозначну ідейно-художню недомовленість”, "ідеалістично- романтичну та імпресіоністичну манеру письма”, впливи Винничєнка і Хвильового, пропагування героїв, які "неспроможні звільнитися від міщан ського індивідуалізму та дрібнобуржуазної інте лігентщини” та таких, що "потрапляють у безодню болючих душевних протиріч і безпорадно борсаються в цьому морі напівістеричних само- аналізів...” Бажаючи, щоб роман ”3а ширмою” став йому "за другий мандат у літературу”, Б. Антоненко- Давидович свідомо, мабуть, старався звільнитись від закидуваних йому раніше "ухилів”. Роман ”3а ширмою” відрізняється від ранніх, куди складніших белетристичних творів письменника. Це прозоро написана реалістична розповідь про молодого українця-лікаря, що живе і працює між узбеками. Молодий лікар — типовий позитивний герой соцреа- лістичної прози. Це — відданий людям, без корисний і чесний до самопосвяти, зарадний та активний діяч, що несе медичний проґрес у ’’нецивілізовані” райони Узбекістану. Єдина ’’плямка” на портреті героя-лікаря — це факт, що, зайнятий іншими справами, він занедбує рідну матір, яка поволі на його ж очах умирає на рака, за браком вчасної лікарської уваги й допомоги. Отже є певний натяк на внутрішній психологічний конфлікт — такий характеристичний для ранніх творів Б. Антоненка- Давидовича. Інші герої ”3а ширмою” зображені досить стереотипно, у чорно-білих варіянтах. В романі прегарно і незвичайно цікаво відтворений локальний кольорит із життя узбеків. Роман ”3а ширмою” після своєї першої появи в Києві 1963 року викликав живу дискусію, суперечки ”за" і "проти”. Вже і раніше радянська критика відмітила, як одну з важливіших ’’невдач” Б. Антоненка-Давидовича факт, що він показує національну проблему ’’через призму дрібнобуржуазного інтелігента з партійним квитком 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
