Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА БОГАЧЕВСЬКА ІСТОРІЯ І УКРАЇНСЬКІ ЖІНКИ Фемінізм це законне змагання упослідженої групи за свої людські, правні та економічні права. Українське жіноцтво — як свідома, і в деякій мірі зорганізована сила — було активним чинником у розвитку істо ричних процесів новітньої доби в українській історії. В цьому сенсі можемо говорити точно та конкретно про вклад жінок у розвиток української спільноти. На Східній Україні, в період гегемонії росій ського царату, ані мужчини, ані жінки не мали забез печених прав людини. В додатку до політичного та економічного надужиття простолюддя та навіть середніх та вищих кляс, українська спільнота була майже цілковито обмежена у своїх національних правах. Українські жінки ставали плече в плече з колегами мужчинами у різних політичних рухах в намаганні вибороти свободу людині чи народові. В боротьбі за права людини чи права народу жінки боролись рядом з мужчинами і не підкреслювали окремих потреб жіночого визволення. Само собою, успішне здобуття прав та свободи для мужчин, вважали жінки, означатиме скасування дискримі наційних законів проти жінок. Так і сталось. УНР була однією з перших держав світу, яка ухвалила всеосяжні закони рівних прав для жінок, випередивши американський ЕРА на яких 60 років. Радянська Республіка пішла в цьому випадку крок в крок з УНР. Інша справа це ефективність цих законів. Ту входить в гру ще одна стадія фемінізму: рівно правність без зміни поглядів на обов’язки жінки в родині та господарстві не дає жінці великих можли востей користування цією рівноправністю. Треба змін не тільки у політичному устрої, але й у сус пільній настанові. Хоч дискусія над цією проблемою виходить поза рамки сьогоднішньої теми, слід, однак, згадати факт, що деякі українки писали на цю тему ще в минулому столітті. Ситуація в Галичині щодо вкладу зорганізо ваного жіноцтва в розвиток української спільноти значно різнилась від відносин на Східній Україні. Перед 1918 роком жінки на Східній Україні гурту вались у спільний з чоловіками політичній діяльності. Специфічно жіночі організації були філантропічні, чи допомагали у суспільно-полі тичній діяльності. Декотрі мали національно україн ський характер. Жінки відіграли значну ролю у кристалізації національної свідомости за допомогою літератури, філантропії та приватного шкільництва. Своїми грішми жінки фінасували важливі народні організації та видання. Хоч національний елемент в терористичному народництві та в марксизмі в Україні не сильний (ситуація є дещо відмінна в народництві) — активности жінок у цих рухах не можна поминути. У національному русі жінки відігравали важливу ролю, хоч не завжди в повній гармонії з мужчинами. Український фемінізм — як фемінізм — розвинувся в теорії та в практиці в Галичині. В своїх початках він був тісно пов’язаний із поступовим полі тичним рухом і часто утотожнювався із соціялізмом. Початки зорганізованого життя жінок приходили в рамках традиційного устрою спільноти. Філантро пічні організації жінок із т. зв. вищих кляс, священства та урядовців, займались прикрашенням церков, шиттям риз та опікою над бідними, особливо над самітними дівчатами. Такі організації постали на Східній Україні в 1860-х роках і вони не мали націо нально українського характеру. В Галичині та Буковині вони формуються в 1880-тих роках, мають національно український — чи пак руський — але консервативний характер. Вони характеризують т. зв. традиційну концепцію функції жінки — жінка як допоміжний чинник у харитативній чи суспільній діяльності. Я свідомо вживаю фразу ”так звану” щодо традиції, бо уявлення ролі жінки як завжди підрядної істоти відзеркалює поняття про традицію, а не минулу дійсність. Проти такого погляду виступила Наталя Кобринська. Її світогляд поєднував елементи націоналізму, соціялізму, фемінізму та інтернаціоналізму. Вона поділяла погляди прогресивної інтелігенції щодо необхідних економічних, суспільних та політичних змін, але не була переконаною в доцільності політичної революції. Натомість, вона під креслювала конечність зміни суспільних відносин, поширення можливости праці для жінок, та раціо налізації домашньої праці. Дитячі садочки та спільні кухні для селянства були для неї не тільки засобами полегшити життя селянам, врятувати загрожене життя сільським дітям, яких часто лишалось без належної опіки, але і зародками нових суспільних відносин людства. Та свідомість потреби зміни у патріярхальних родинних відносинах не прийде автоматично — цього не розуміють належно навіть прогресивні мужчини-соціялісти. Кобринська одна з перших феміністок-соціялісток в світі зрозуміла конечність активного намагання змінити погляди мужчин у прогресивному таборі. Вона відчула можливість співіснування політичного радикалізму з дальшим використовуванням другорядної позиції жінки в суспільстві і хотіла запобігти тому. Вона змагала до жіночої рівноправности та рівного доступу до можливостей в науці, заробітко в і праці і в суспільстві. З власного досвіду Кобринська знала, що поміч мужчин у змаганнях жінок обмежена. Франко активно співпрацював у виданні ’’Першого Вінка” (перший альманах жінок, 4 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
