Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА ДЕВ’ЯТЕ БЕРЕЗНЯ євген сверстюк Кожному народові орати свою ниву життя — зі свого краю. І світ відкриє й знайде його на своїй карті тоді, коли нива зорана, зрошена, коли вона зродила дивний, незвичайний плід. Є щасливі нації. Для них відступництво і національна зрада — просто випадок паталогії що реєструється в клініці, але не фіксується в історії. Для нас цілими століттями дорога зради пахла коритом, мундиром, золотом, а дорога вірности — кров’ю. Скільки відомих і невідомих лицарів пройшло цією богун- ською дорогою вірности й чести! З їхньої крови й поту наша земля зродила Тараса Шевченка — зухвалого генія, який цілому народові прокладав шлях проти течії. Народові з зав’язаним ротом і скованими руками. Всупереч цьому, всупереч очевидності і всім обставинам він виявив чудо людської любови і віри. Його віра зрушила гори узвичаєних, узаконених понять про «історичну неминучість» капітуляції і рабства. А коли доводили, що неволя і загибель України судилася Богом — він підняв бунт проти самого Бога. Він звулканив слова, записані запорозькою кров’ю і зорані кріпацьким плугом. Ми будемо живими, доки в нас житимуть ці слова. Сліпий Кобзар на високій могилі — це символ, витворений не так поетичною уявою, як нашою історією. Він тривожно вдивляється в обрій, де нічого не видно, тільки вітер приносить віками ту саму пісню, і в проростані кожної травинки пульсує пам’ять землі. Він, Кобзар, чує глибше, бачить вище і далі, ніж сотні сильних світу, засліплених своєю мудрістю мухи-одноденки. Не ідеалізуймо й не обожнюймо Шевченка. Але пам'ятаймо, що він душа нашого народу. Ті, хто обминав його, втрачали себе і не залишили після себе навіть перегною «на нашій не своїй землі». Ті, хто приймав його заповіт любови і безоглядної боротьби до останку, ті стали сіллю землі, живим втіленням національної чести, гідности, громадської совісти. Без їхньої науки ми не могли б бути людьми. Шевченко своєю пророчою пристрастю внутрішньо розкріпачував людей і вчив їх бути людьми. Бувало, його звойовували і розхитували під ним п’єдесталь ті, кому він здавався не досить послідовним, кому здавався його п’єдесталь надто закам’янілим. До нього втоптували стежку мільйони прочан, тисячі акторів, що тільки в молитві йому виповідали свою ролю, сотні послідовників, що клялися йому у вірності, і десятки дітей, що мовчазно приходили на могилу батька. З одними він був німий і примарний, як вічне божество. Акторів він прощав всеблагим вибачливим усміхом. Від послідовників похмуро приймав присягу. А діти оновлювалися біля нього, і кожен по-своєму ближче відчував початок і краще уявляв продовження себе. Ціле століття над дніпровими кручами лунає «Заповіт», і в ньому різні покоління висловлюють своє. Але навіть тоді, коли його просто записали на платівку і прокоментували перед пуском, — він залишився клекотом одвічного джерела і вільною піснею для втомленої душі. Тарас Шевченко. Авт опортрет , олівець, 1845 Т. Shevchenko. Self Portrai, pencil 1845 КОЛИСЬ ”l до цего всего мені заборонено малювати. Забрати найбільш благородну частину мого бідного існування! Трибунал під голо вуванням самого сатани не міг би видати такого холодного, нелюдського присуду”. Шевченко: Щоденник. ТЕПЕР У заяві про відмовлення від радянського громадянства Надія Світлична подала драматичну деталь, яка характеризує недовір’я влади навіть до хворого і у в ’язне ного: Чи повірила б я, що при кінці двадцятого сторіччя, у цивілізованому суспільстві, яке проповідує комуністичні ідеали, видадуть Стефанії Шабатурі дбайливо оформлений акт про знищення "дорогого спалення” коло двох сот робіт...? Акт підписав інспектор опера тивної частини ЖХ-385/3, Серґеєв, а поблагословив цей інквізиторський вогонь начальник табору, майор Шорін. (Пресове повідомлення Комітету Оборони радянських політичних в’язнів, 27 травня 1977 p.). Надія Світлична НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
