Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Андрійко глянув на свій малюнок і побачив, що все там на своїм місці, учні вчаться, а вчителька їм читає. Павлик сидить із висунутим язиком. Андрійко зробив Павликів язик ще довшим. ПАСІКА Дідусь узяв Андрійка з собою в гості до свого приятеля, якого Андрійко називає дідусем Тарасом. Автобус скакає гоцки, аж люди всередині підплигують, як у танці. Дорога йде горбами й крутиться то вправо, то вліво. Андрійко пробує малювати. Це нелегко: олівець дрижить і випадає з рук. Але все ж таки на папері починає вирисову- ватися уявна пасіка. Ось ряд вуликів, що їх Андрійко розфарбував у всі кольори веселки. — Чого це вони такі строкаті? — зауважує дідусь. — Таких вуликів бджоли полякаються! — Навпаки, — не згоджується Андрійко. — їм буде дуже весело, й вони будуть із радощів танцювати. Отак, мах-мах крилечками! І Андрійко намалював багато-багато бджіл, цілий рій. Одні влітають у вулик, щоб покласти в комірки мед, а другі вилітають на розшук пахучих квітів. Автобус зупинився, дідусь сказав ’’Приїхали”. Вони пішли степовою дорогою й за якийсь час увійшли в Андрійків малюнок — на пасіку діда Тараса. — Отакої! — здивувався дід Тарас. — Чого ж ви не задзвонили? Я б виїхав по вас автом. — А ми хотіли пішки: це добре для здоров’я. З хати вийшла бабуся Христя, дуже гарна й зовсім молода; вона не вміла ходити, а тільки бігала — була дуже проворна. — Ой, гості в хаті, а в мене ще обід не готовий! Але зараз-зараз буде! Господар повів гостей на пасіку. Там бджоли гули, як музики, і все пахло солодко-пресолодко. З дерев падали стиглі яблука й груші, і на них бджоли сиділи цілими громадками, наче купки родзинок. — З цього також буде мед, та ще який! — сказав дід Тарас. Андрійко підняв золоту, аж прозору, грушку і з насолодою вгризся в неї. Дивно, як смакує овоч із дерева — набагато краще, ніж із крамниці. — А чого бджоли танцюють? — поцікавився хлопець. — Це їхня мова, Андрійку: вони показують тим, що не знають, дорогу до найкращих квітів. Потанцюють та й полетять, бо звикли цілий день працювати. Але не всі літають по мед: деякі годують бджолині лялечки, з котрих народжуються нові бджоли, інші ліплять комірки або чистять їх. Бджоли дуже люблять порядок. — І моя бабця теж, — вставив Андрійко. — А господиня в них — бджолина матка, — про довжував дід Тарас. — Усі її слухають і шанують. Ну, як тобі подобається бджолине життя? — А невже ж вони ніколи не спочивають і не Рис. Ярка Козака бавляться? — Я їх на тім ніколи не зловив, — засміявся дідусь Тарас. — Ну, то я не хотів би бути бджолою. Я люблю бавитись! Увечорі всі пили липовий чай із пухким хлібом і медом. Під вікном гули хрущі. Андрійко глянув на свій малюнок і в куточку прималював одну бджолу, що лягла на листочок і вкрилась пелюстком. Андрійко вирішив, що після цілоденної праці вона заслуговує на відпочинок. СПРОСТУВАННЯ В "Нашому Житті" за лютий 1980 р. трапилася помилка, на цей раз не в складанні тексту, а в процесі помножування (друкування) у комп. Фотопрінт. Це вже зовсім модерний "чортик", діло машини. На ст. 2 внизу світлина посмертної виставки Алли Горської обернена так, що це, що з лівої сторони, має бути на правій. На ст. 34 "Нашим малятам” бракує прізвища авторки Ганни Черінь нагородженого на конкурсі оповідання "У намальованому світі”. Це незрозуміле бо ми умістили підпис, а його не видрукували. Просимо вибачити . Редакція ’’Нашого Життя” НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 35
Page load link
Go to Top