Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У НАМАЛЬОВАНОМУ СВІТІ Перша нагорода в конкурсі з нагоди Року Дитини Продовження ГАННА ЧЕРІНЬ ВІЛЬШАНКА В РІДНІЙ ШКОЛІ Рідну школу малювати дуже легко: дво поверховий будинок, веселі вікна, розкриті двері, що гостинно запрошують до середини, і напис великими літерами: РІДНА ШКОЛА Але краще намалювати клясну кімнату, з усіми шкільними товаришами і з учителькою біля таблиці. На першій лаві Андрійко посадив себе самого; а щоб усі розпізнали, що то саме він, задер чубчика вгору. Коло себе прималював свого вірного приятеля Марка, що його можна було впізнати по кирпатім Рис. Ярка Козака носі. За ними сиділи однаково вдягнені близнята — Люся й Ната. В обох тоненькі біляві кіски з синіми стрічками. На третій лаві сиділи: Федь, котрого можна впізнати по довгім носі, і Павлик, що має дуже звичайне лице, але часто показує язика. Тож Андрійко й зобразив його з висунутим на добрий цаль язичищем. На решту кляси не вистачило паперу. Тоді Андрійко вернуся до першої лави й намалював перед нею таблицю, а коло неї їхню дуже гарну вчительку, з книжкою в руках. Малюнок вийшов такий правдивий, що намальовані учні й учителька зворушились і заговорили. — Діти, тихо. Чи ви приготували домашнє завдання? — Так! — закричали всі, крім Федя. Андрійко знав, що Федь учора був у кіні й не підготувався. — Федю, прочитай відповідь на перше запитання, — викликала вчителька. Вона нахилилась до нижньої шуфляди, щоб дістати клясний журнал. За цю мить Павлик підсунув Федеві свого зошита. Дніпро, головна ріка України, впадає... в Карпатські гори прочитав Федь. Учні зареготали. — Куди, куди? — перепитала вчителька. — В Карпатські гори, — повторив Федь і глянув на Павлика. — Ану, дай мені свій зошит, — підійшла вчителька. — Таж ти проминув рядок. "На заході лежать Карпатські гори”, — отак у тебе написано. Що ж це ти, сам свого писання не вчитаєш? Стривай: це не твоє письмо, твої закарлючки я добре знаю. — І вчителька глянула на обгортку. Так і є: "Зошит для географії учня Павла Корецького". Отак Федь отримав погану оцінку, а обидва приятелі — зауваження. На перерві Павлик підійшов до Андрійка й поба чив малюнок. — А чого це ти мене з висолопленим язиком намалював? — Бо ти його показуєш. — Не ввесь час. — Але досить часто. Навіть сьогодні на лекції. — А ось тобі за такі картини! — і Павлик розмахнувся й добре б ударив Андрійка по носі, якби той вчасно не присів. 34 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
