Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою, що 26 січня 1980 р. відійшла у вічність довголітня членка 1-го Відділу СУА бл. п. Олена Ясинецька-Волошин. Покійна відзна чалася незвичайно шляхетною та доброю вдачею. Покійна народилася 18-го грудня 1882 р. в Тираві Сольній біля Сянока, в родині о. Кипріяна Ясеницького. Нав чання музики, гри на фортепіяні заверш ила вона у В ід е н с ь к ій Консерваторії. (15. IX. 1901 р. — 16. II. 1903 р.) одержуючи відзначаючу оцінку. Відтак почала вчити гри на фортепіяні в Музичному Інституті ім. Миколи Лисенка у Львові, де була однією з перших учительок (від лютого 1903 р.) Через довгі роки акомпаньювала хорові ” Боян”, якого дириґентом був її муж д-р Михайло Волошин. Була теж визначною акомпаньяторкою відомим співакам і скрипалям. З початком Другої світової війни та мандрівки по чужині Олена Волошин дає лекції у Кракові, а відтак в пересе- ленчих таборах. Прибувши до Америки О. Волошин прийняла фізичну працю, щоб здобути право на пенсію. Виконуючи цю працю не нарікала, що чітко відзеркалювало и вдачу. По деякому часі повертає до улюбленого звання, їздить на лекції до своїх учениць працюючи до 84-го року життя. Олена Волошин остала вірною музиці до кінця і хоч здоров’я вже не позволило їй грати, то залюбки слухала музику та пильно слідкувала за успіхами своїх учениць і раділа цими успіхами. Бл. п. Олена Волошин була дуже жертвенною членкою 1-го Відділу. З великим сумом членки прощали свою довголітню членку, беручи участь у панахиді з прапором СУА, а під час похоронів у церкві тримала прапор Наталія Валько. Замість квітів на могилу бл. п. Олени Волошин складають 20.00 дол. на Пресовий Фонд журналу "Наше Життя". Управа і членки 1-го Відділу. Ділимося сумною вісткою, що 2-го лютого померла Катерина Шипилява, членка 49-го Відділу СУА ім. Ольги Басараб в Боффало, Н. Й. Покійна народилася 1-го грудня 1900 року в середньо заможній родині в Жизномирі пов. Бучач в Галичині. В листопаді 1920 року одружилася зі Степаном Шипилявим, якому доля призначила незавидний фах сус пільного робітника. Він був спів- основником і членом дирекції Повіто вого Союзу Кооператив. Його праця вимагала всецілої посвяти, великих зусиль, займала будні від ранку до ночі, а неділі і свята призначені були на виїзди в терен на збори, наради та полагоджування різних не раз спірних справ. Тому ввесь тягар виховання четверо дітей і ведення господарства був на плечах Покійної. Під час пацифікації поліція важко побила її невинного в нічому чоловіка і ще двох членів дирекції Союзу Кооператив, їх привезено до хати покійної. Катря годувала їх, обходила і лікувала, хоч серце її краялося на вид цих невинних жертв польського без глуздя. Крім родинних обов’язків, Покійна з гуртом своїх подруг організувала Секцію Господинь при Кружку Сільського Господаря в Жизномирі. Секція влаштовувала для жінок приступні доповіді, курси куховарства, плетива, шиття і крою. З приходом большевиків в 1939 р. її чоловіка арештовано і К. Шипилява лишилася сама перед загрозою вивозу, бо родини арештованих вивозили звичайно кілька місяців пізніше. Завдяки співчутті і зичливості д о вкіл л я, К атерина з д ітьм и врятувалася від першого вивозу, але дальше життя було нестерпне. День проживала вона з дітьми у своїй хаті, а на ніч розходилися в різні місця так, що в наглій потребі трудно було дітей відшукати. Ці переживання вірно характе ризує присвята в одній з праць її чоловіка С. Шипилявого (::Ми у світлі чисел Народного фонду УККА 1961") де написано: — "Як жінці українського сус пільного робітника, доля не щадила Тобі важких ударів, недостатку, переслідувань і небезпек. — В скорботний час Ти осталася з дрібними дітьми сама, у своїй хаті нелеґально жила, кожна поголоска, гудок авта, нічне світло, найменший шелест тривожили Тебе. — Зберегти дітей і себе для дітей, їх прокормити, виховати — це була важка проблема. Без сліз, нарікань і докорів Ти все мужньо перенесла. — Якщ о впро д о вж наш ого подружжя моє існування було для довкілля корисним, — Твоя це заслуга. — На схилі віку цю відстань часу і все пережите споминаю і цю скромну працю Тобі моя, Дорога Катре, присвячую”. Це справді найбільше признання, якого може удостоїтися дружина від свого подруга і воно належно дісталося Катерині Шипилявій. Добрий Господь всі її життєві терпіння винагородив добрими дітьми — двома доньками, двома синами, двома невістками і двома зятями, що шанують святощі батьків, вірні своїй Церкві, свому народові, що зберігають рідну мову і в такому дусі виховують своїх дітей. Покійна тішилася своїми 8 внука ми і одною правнучкою. Вона своїм чесним і примірним життям заслужила собі на це у Всевишнього. А для нас, союзянок 49-го Відділу, Вона залишиться взором тихої, скромної, але духово сильної, на зовнішні обставини відпорної, повної своєрідної гідности — української Матері. Ніля Стецьків пресова референтка НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
