Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ НАГОРОДА НОБЛЯ ЗА ЛЮБОВ Хто це в першій ступає лаві? Жінка? Пара? А з нею хто? То не Лара — то совість наша У благенькому йде пальто! Совість наша! Штурмуй майдани! Хай там як ще лютує кат: Ні тюремщики, ні кайдани Не завернуть її назад! ДРУЖИНІ Коли на суд віків та внуків Збереться наша вся сім’я, І з колом слова та науки Тихенько зайдеш ти і я, Там, знай, хвалитись буде кожен: — Я те зробив... — Я те сказав... Ти ж мовиш просто: — В час безбожний Душі моєї враг не взяв! Володимир 1968 ПАРУС БІЛИЙ Напнімо в чорне небо парус білий! Збратаймо хист, відвагу, сприт і розум! Хай мчить крізь бурі нас туге вітрило, Туди, де стигне кров і смертю грозить. Нам знову у дорогу, знову в мандри, І в гавань ми не скоро знайдем тиху, Нездари, десь, усі освоять жанри, Аж поки нас укриє рідна стріха. Вітри рвуть парус, світять блискавиці, О, гори-хвилі — пуго слабодушних! Нещасен той, хто зроду вас боїться, Кого Ваш рев затуркує і глушить! Чи є та гавань, звідки не тягтиме Тебе й мене в нові й нові походи, У сутичках з тайфунами прудкими Затамувати ще хоч раз свій подих? Нехай же, хай ревуть-шаліють шторми! Ти же, вітре,дужче напинай вітрило! На хвилях пінявих, під небом чорним, До сонця мчи нас, парусе наш, білий! Володимир Квітень-72 Нобелівську нагороду Миру у 1979 р. одержала Мати Тереса, засновниця манастиря Місіонерок Милосердя. В документі признання цієї нагороди написано між іншим: ’’Цього року світ багато уваги присвятив долі дітей, втікачів і нуждарів, а саме такими займалася з посвятою Мати Тереса. Вона не брала без посередньої участи в боротьбі за мир і його тривкість. Норвезький комітет, який признавав Нагороду Миру, приділив її за поборю вання нужди і розпачу в світі, бо вони теж загрожують мирові”. Президент Картер висловив думку, що ’’посвята Матері Тереси для дітей, втікачів, нуждарів і хворих є від літ інспірацією для тих, хто бореться за права людини”. Вістку про одержання нагороди Мати Тереса прийняла з влативою їй скромністю, кажучи: ’’Особисто я не варта нагороди, але я щаслива що світ дав доказ, що знає про існування убогих, нуждарів і хворих”. Досі цю нагороду признавали державним мужам, політикам, які зуміли довести до погодження (часового) поміж ворогуючими сусідами. І що ж за іронія! Це завжди спричиняло замішання, негодування, а то й погрози. Так було коли Генрі Кісенджер і Ля Дук Бо одержали нагороду у 1973 р. з мировий договір у Вєтнамі. В 1978 р. нагорду признано президентові Єгипту Садатові і прем’єрові Ізраїлю Беґінові. Беґін тільки сам поїха до Осльо, де мали йому урочисто її вручити. Але церемонія була переведена, не як звичайно, в Університеті в Осльо, а в обведеній оборонними мурами середньовічній фортеці Акершус. Тим разом, коли наго родженою була Мати Тереса, не загрожувала нікому небезпека. Думки написати про Матір Тересу виношувала я вже від 1975 р. Тоді то в Об’єднаних Націях відбулася конференція Spiritual Sumit Conference під кличем ”Дух є один”. Організувала її для ОН організація Temple of Understanding. Відбулася вона 24 жовтня 1975. Дякуючи мисткині Мірталі Кардиналовській та її сестрі Асі Г умеській я дістала запрошення, а відтак квиток вступу. Конференція притягнула багато людей, так що навіть запрошені не могли увійти до залі. Між публікою звертали на себе увагу індіяни у своїх ’’коронах” з пер,гіндуси, негри і особи найрізніших рас і національностей. Промовляти мали представники різних релігій: Гінду, Буддизму, Юдаїзму, Християнства і Ісляму. У промовах майже кожного з них була думка про те, що єдність це не однаковість. Кожна людина залежно від своєї віри має свою стежку, яка веде її на вершини. Це не значить, що можна висміювати, погорджувати чи поборювати стежку, якою хтось інший крокує. Було, як сказано, п’ять промовців, а між ними дві жінки. І коли про всіх можна було сказати, що вони розумні, мудрі, освічені, побожні а то й дотепні, то ці дві внесли щось більше понад ті прикмети. Здавалося, що перед нами стоять надхненні святі. Не було ніякої пози, намагання приподобатися чи здобути популяр ність, зробити враження. Першою виступила індуска Ґаятрі Деві, репрезентантка релігії Гінду. Одягнена в сарі зі знаками на чолі, вона спершу проспівала півголосом молитву, зложивши в молитовному жесті долоні,під несені до висоти обличчя. Деякі присутні в залі повторювали за нею цей рух рук і молитву. З її слів особливо запам’яталося те, що Бога треба кожному знайти у своєму нутрі і що кожний несе від повідальність не тільки за себе але й за других. Після неї виступали представники різних релігій, між ними, НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
