Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДОПИСИ З ДІЯЛЬНОСТИ ВІДДІЛІВ 89-ИЙ ВІДДІЛ СУА, КЕРГОНКСОН, Н. Й. Управа 89-го Відділу СУА в Кергонксоні, Н. Й. старається задоволити смак членок, як рівнож підтримати наших культурних діячів, якщо не фінансово, то принаймні духово. "День союзянки” кожного літа є під опікою Відділу, а цієї осени відбувся ще й дуже вдалий виступ лялькового театру. А вже найбільше всім припали до душі зустрічі з автор ками Аллою Коссовською і Іванною Савицькою. Зустріч з Аллою Косовською відбулася 3-го-червня 1979 p.. На ній авторка й Людмила Волянська читали її твори, які пригадали присутнімнаше недавнє минуле, особливо уривок з автобіографічної повісти: "Гірський Вовк”. Також прочитано "Не забути” — про голод 1933 року, "Діялог на роздоріжжі” — про Оксану Мешко та низку поезій зі збірки "Паморозь”. Алла Косовська не прийняла гоно рару (50.00 дол.), а просила передати на фонд "Діти Дітям" у зв’язку з Роком Дитини. Зустріч з авторкою Іванною Савицькою відбулася 28-го жовтня 1979 р. Вона уродженка Лемківщини, відчитала свої спомини-репортажі з подорожі по Лемківщині під назвою: "З палом ництва по суч а сн ій Лемківщині", а також з дороги на Чорне Море, звідки вона цілком припадково поїхала на один день до Києва. Вона зворушила всіх присутніх до глибини серця й сліз своїм пієтизмом в описі про свою зустріч з Києвом і Дніпром. Як вона сказала: "Тепер я можу й вмерти, бо я бачила рідний Київ". Іванна Савицька свій гонорар (50.00 дол.) передала через наш Відділ на Пресовий Фонд журналу "Наше Життя". Ми дякуємо щиросердечно обом письменницям за їх безінтересовний труд, який дав нам бегато душевного вдоволення. Ольга Денисенко пресова референтка. П р о д о в ж е н н я : КРІЗЬ ПО РИ ВИ Ж И ТТЯ шапки поміж деревами (ми стояли в лісі). Ситуація була дуже неприємна, тим більш, коли наш ешельон зостався останнім і ми вперше не знали, що діється з нами. У повній темряві й без найменшого свистка почули ми врешті поштовх паротягу, що нас до себе причіплював. Було коло 2-ої години ночі. Беззвучно, в темряві паротяг потягнув наш поїзд у ліс, а там, наддаючи пари, вивіз нас із направду критичного положення. Прокинулась я вже в Люблині, де мене привітав день білосніжними лілеями, що їх хтось поставив біля мого ліжка на знак нашого рятунку. З Люблина направили нас на знайомі вже нам Травники. Бої йшли десь дуже близько, бо нам привезли ранених просто з фронту з першою перев’язкою. Приміщення нашого шпиталю було дуже мале, а ранених була маса. Вся велика площа поміж будинками цукроварні була ними завалена. Час від часу над нами з’являвся літак і скидав бомби. Ранені тоді тратили панування над собою. Пам’ятаю, як один із тих, що лежали, ухопив мене за спідницю і страшним голосом закричав: "Господи, воззвах Тебе, услиши, услиши, мя, Господи!" — Відбувались страшні сцени. Згодом, закоштувавши бомб у Другій світовій війні, мені попереднє здається іграшкою, але тоді — це не був жарт. Наші відступали, а німці напирали всією силою. Ось уже наші гармати поставлені в нашому запіллі і стріляють почерез наші голови; ось уже на ранок чекають обстрілу з "чемоданів” по двірцю, — а ми все ще перев’язуємо та вислуховуємо стогони вмираючих. Немає часу вгору глянути, не то що спати й їсти. Ординарці літають із донесеннями до штабу, що міститься далеко за нами; телефонні дроти співають; гук гармат дужчає. Раптом усе обірвалось і настала тиша. Не дай Боже зазнати такої тиші! У ній криється такий жах, таке несвідоме передчуття нещастя! П р о д о в ж е н н я буде подяка за безкоштовне уживання кімнати впродовж трьох днів. Якщо йде про відзначення — то Вища Школа дістала за участь у виставці книжку "Слово о полку Ігореві” , а Початкова Школа історію України Аркаса. Поодинокі кляси, як і індивідуальні учасники дістали спеціяльні відзначення на письмі, це всі ті, що про них вже згадано у статті. 10 грудня на запрошення Інтернаціонального Інституту з нагоди уладжуваної ним Різдвяної Ночі, вибравши щонайкращі, головно з теми українознавства матеріяли; уладили маленьку, але вдалу виставку, яка простояла через Різдво аж до Нового Року. Це перша спроба. Можна сказати вдала. Належить про довжувати такі виставки, щоб заохочувати учнів до праці над собою. Треба тільки просити громаду, щоб своєю участю дала відчути не тілки заінтересування, але і оцінку праці. 18 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 наймолодших літ дати дитині рідне середовище. На увагу заслуговували праці із плястеліни (цікава мишка у світличці 81 Відділу), а вже найбільше притягав рисунок також світлички 81 Відділу, як діти бачать свою учительку пані Таню. Зібрані альбоми з праць і дозвілля доповняли дуже гарно цілість зайнять у світличках. Кінчаючи, належить подякувати тим, що прийшли на відкриття виставки і виявили своє зацікавлення: проф. Козак (ЕКО), Ірина Пеленська, голова Світового Року Української Дитини, отець Бернард Панчук ЧСВВ, парох церкви Непорочного Зачаття і подяка всім, головно учителькам, за співпрацю і уладження цікавої виставки. Не можна поминути працю жюрі (Оціночної Комісії), яка у складі: Галина Конопада, Марія Константин і Люба Китаста оцінили працю учительок і дітей-учнів, підкреслюючи важливість виставки як виховного моменту, та признаючи не тільки заінтересування дітей у вивченні рідного, але й їхню любов до всього виконаного. Ґалерії ” ЕКО” щира Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
