Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПРОФЕСІЯ: 0 Живемо в добі запитників, анкет, статистик, списків. Що б ви не робили, де б ви не були, завжди треба з правила виповнити якийсь формуляр, відпо відати на якісь питання. Приїжджаєте на нічліг до готелю, хочете одержати кредит в банку чи крамниці, шукаєте праці, вступаєте до організації — всюди перша вимога: виповнити запитник. І майже у кожному з цих запитників, байдуже в якій мові, зараз після прізвища і адреси стоїть рублика: професія. Коли це жінка, що її має, не треба ніякої застанови у відповіді. Але, що як його виповняє жінка, яка ’’лише” є дружиною і матір’ю. Коли запитник в англійській мові, знов немає проблеми. Просто пишеться ’’housewife” або тепер, хто за більше модним висловом "homemaker”, бо це, кажуть, менше понижуюче. Але що, як запитник є в українській мові? Як виповнюєте, ви всі, українські жінки, що далі виконуєте найстаршу професію у світі? ’’Дружина”?... ’’Мама”? Та це ж не професія! ’’Домашня господиня”?... Та ж це ставить вас на ступені служниці. ’’Жінка”? — Це лише окреслення статі! Не маючи уяви, що дійсно треба б написати, більшість наших жінок, які не працюють професійно, ставлять у тому місці запитника риску або зеро. І так у всіх українських запитниках, що їх доводиться частенько виповняти, маємо принайменше 50-60% таких зер. Значить нічого, велике зеро для тих усіх, що сьогодні мають чи не найважливіше звання, яке існує у нашій спільноті, а це — вдержання україн ської ідентичности в родині. Сьогодні, коли американські дружини і матері, хоча їхнє завдання не таке складне, вибороли собі зрозуміння і пошану до домашньої праці, ми все ще навіть не знаємо, як себе назвати. Сьогодні в американському світі, все те, що жінка виконує щоденно як господиня, починає діставати навіть грошеву оцінку, зокрема у розводових процесах, яких тепер дуже багато. Але що коли йдеться про моральну оцінку? Як можна зміряти і склясифіку- вати вплив, який жінка має на атмосферу родинного дому, на майбутні покоління, на життьові вартості? Того грошима ніяк охопити не можна. Але ми добре знаємо, без такої оцінки, що вплив української жінки, яка є дружиною і матір’ю може заважити на цілому майбутньому української спільноти. Як отже нелогічно і досадно, що ті саме жінки,від яких так багато залежить, в статистиках і у професійному житті ставлять на окреслення свого святого завдання — велику нулю. О-КА ДАРУНКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮ: Окружна Управа СУА, Нью Йорк: 8 ляльок в народному одязі, які виконали на підставі таблиць Олени Кульчицької: 1-ий Відділ із села Команча на Лемківщині, й з села Бережці на Волині. 4-ий Відділ: дві в народних одягах, 64-ий Відділ: у волинському й яворівському одягах, 82-ий Відділ із села Вишня, дрогобицького повіту, 105-ий Відділ: із села Журавно, львівської обпасти. Олександра Бражник, Нью-Йорк, Н. Й. — рушник з 1915 р. київської обпасти. Київський очіпок з 1930 р. Київський жіночий одяг із села Медвин. Ірина Білевич через Ольгу Трачук: рукав жіночої сорочки з 1910 р. зі села Угринів сокальського повіту. Аврора Вельничук, Бруклин, Н. Й.: буковинський фартушок з 193ґ р. Д о к ін ч е н н я : З А К Р ІВ А В Л Е Н И Й КОБЗАР засміявся: ”Я тобі покажу — читати! Заборонена література, га?! Чи ти знаєш, смердючий псе, що тебе за це чекає? Дай же це зараз сюди! Петро не міг витримати більше цих мук та лайок якогось там собі Германа і розпучливим голосом несамовито закричав: — Можеш мене вбити, а це я тобі не дам! Ось це (і Петро показав на ’’Кобзаря”) не належить в руки такої тварини, як ти!.. Петро більше не міг говорити, бо розлючений Герман почав його з насолодою бити нагаєм де попало. Петро тримав міцно "Кобзаря” у своїх руках. Д а р ія В и т ан о в и ч , Беркелей, Н. Дж. — вишитий літній плащ з 1930 р. для Катрі Гриневичевої, письменниці, жіноча крайка 19 ст. з села Кути на Гуцульщині. О л е н а Д о б р а , Н. Д ж .: 2 запаски, сорочку, корсетку, рушник, занавіску і льняне полотно. Е в ф о р о з и н а Д іт е л ь , Бруклин, Н. Й. полтавський одяг 1900 р. із села Березані на Полтавщині, два знімки з весілля на Київщині. А н д р ій К у л и к, Нью-Йорк, Н. Й.: свита з 1910 р. з Житомира, з хору Кошиця, кожух з 1910 р. із східніх областей України. К а т е р и н а Н и ж а н к ів с ь к а , через Ольгу Трачук, Бриджпорт, Конн. — буковинська скатерть. П р о д о в ж е н н я на обкладинці І його останній рух — притиснув книжечку до серця... І знову кров облила невмирущі слова Тараса Шевченка... — Коб... — Петро не кінчив цього слова і попрощався зі щоденними муками... Герман перестав Петра бити і, зрозумівши, що він уже мертвий, з ненавистю копнув замучене тіло Петра, плюнув і пішов... Коли цей кат щез за дверим, я наблизився до Петра. Я став навколішки, тихо помолився над його трупом і просив у Всевишнього, щоб дав йому вічний спокій та здійснення невмирущих слів того, який був потіхою та мрією молодого друга... (1946) НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1980 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
