Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТРАГІЧНИЙ КІНЕЦЬ — ТРАГІЧНОГО ЖИТТЯ ( В п е р ш у р і ч н и ц ю с м е р т и О л ь г и К о н о в а п е ц ь ) У тих жовтневих днях 1978 року Рим видався мені зовсім не таким, як я його знала досі. Десь заховалася по кутках радість, безжурні вигуки й пісні на вулицях — а безперервні струмики дощу і при голомшливі громовиці, що здоганяли одна одну, викликували настрій чогось грізного і трагічного. Немов ціла природа, а з нею і мешканці Риму без межним плачем зустрічали смерть, що саме вдруге у так короткому часі гостила у Ватикані. Рясний дощ замазував плякати із знімком Папи Івана Павла 1-го, розліплені на мурах міста, а з ними образ, який так недавно пізнав світ. На двірцях і вулицях роїлося від незвичних для нашого ока італійських духовників, що вже з’їздилися на похорон, у чорних довгих одягах — немов сама смерть ходила вулицями вічного міста. Здавалося, що присілася вона вже і на східцях знаного мені будинку над Тибром і у темних із-за дощу його кімнатах. Вони світили пусткою без своєї довголітньої господині, Тети Олі, а закроплений сльозами потік мало зрозумілих італійських слів вір ної служки — Лідії, все ж малював живо образ трагіч ної події, яка зустріла в тій хаті самітню жінку, що но сила прізвище Євгена Коновальця. ’’Ось тут” — розказувала Лідія — ”на цій камінній підлозі темного коридору, я знайшла свою півпри- томну пані із зломаними стегном. Ось сюди” — показувала — ’’перенесла її з допомогою сусідів, заки приїхала допомога. Три повні доби лежала вона так, не маючи сили досягнути телефону чи докликатися сусідів. Бідна, бідна, що вона пережила за цей час!” — плакала Лідія. Тета Софія розказувала дальші подробиці, які були нам знані давніше з листів, але тут на місці випадку ставали виразно перед очима. Вже в дорозі до лікарні, ми слухали про операції, ускладнення недуги, а головне про брак у Тети Олі охоти до дальшого життя. Хоч як ми були психічно приготовані на зустріч із хворою, важко було прийняти дійсність. На тлі білої подушки зарисовувався вигострений недугою темний профіль, немов викутий із каменя образ римської давнини. Невже ж, це та сама Тета Оля, ніжна, відома зі своєї краси жінка? Тета Оля була за своєю вдачею типовою одиначкою, хоч походила з великої родини Федаків, в якій було шість сестер і два брати. Хворіючи молодою дівчиною на затяжну недугу легенів, перебувала довший час на лікуванні у санаторії в Швейцарії. З того приводу всі на неї "уважали” та нею піклувалися куди більше, як іншими дітьми в родині. І від того часу вона ціле життя боялася протягів і холоду та найменшої простуди. (Може тому пізніше ніяк не хотіла покинути теплого підсоння Італії, навіть коштом самоти?) Маючи великі музичні здібності вона студіювала і закінчила музичну консерваторію у Відні, але її концертову кар’єру скрипачки перекреслила т. зв. "трема”, яку ніяк не могла побороти. Здоров’я і музика, а при тому виїмково вразлива вдача — ось ті причини, що змушували усіх довкруги завжди на Тету Олю ’’хухати" і ’’носити її по руках”. Чи могли її найближчі вже в тих давніх безжурних роках перед чувати, що ця увага, це тепло, яке їй давали, обірветься безповоротно у дальших роках життя? Цією самою ніжністю і постійною опікою оточив її Вуйко Євген (чи як ми звикли звати його в родині: "Вуйко Ґенко”) у повних неспокою, змін і мандрівного життя роках їхнього подружжя. Провідник УВО, підпільник і революціонер, буваючи ’’дома"; байдуже чи був це дім у Берліні, Женеві, Римі, виконував усі домашні праці й закупи, щоб заощадити сили тендітної дружини й щоб дати їй змогу піти на концерт чи в оперу. Музика, хоч сама 8 НАШ Е ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
