Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ЗАВДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ ВІРА ВОВК Може, думки, якими бажаю сьогодні з Вами поділитися, вже надто відомі. Прошу пробачити, якщо я в чомусь недостатньо поінформована, бо Бразілія — далеко, листи і преса ходять пиняво, мені завжди здається, що я десь на окремій плянеті. Але, з другого боку, з такої віддалі, може, речі і справи виглядають яскравіше: деталі сплавлюються, залишаючи твердий обрис. Ідеться про завдання української еміграції. Знаю, що на цю тему вже було досить дебат, і не дивно, бо це наша головна проблема. Відома мені також слушна боротьба української спільноти в справі українських дисидентів і заохочуючі досягнення українців на північно-американському континенті в різних ділянках суспільно-політичного життя. Здається мені, одначе, що найпекучішу справу нашої еміграції залишено дещо збоку. Головним завданням українців, що живуть за межами материка, в сьогоднішньому сузір’ї обставин, мусить бути старання про збереження і розвій української культури. Якими важливими не були б інші питання гуманітарного чи політичного порядку, їх не слід ставити нарівні з питанням культури. Один із наших дисидентів цілком слушно заявив, що такі вартості важливіші, ніж життя людини, бо вони поглиблюють існування нації, виводять її з животіння в повно- вартісне життя. Тому що в Україні ведеться тепер завзята боротьба проти всього національного: мови, релігії, високого мистецтва, справжньої літератури, тому що Україну репрезентують на Заході щонайвище фолкльорними ансамблями типу Вірйовки і щораз більш деформованою, ’’сувенірною” народньою творчістю, наша еміграція мусить перебрати на себе те велике завдання, якого не виконує, або не вповні виконує материк. Може, дехто з присутніх пригадує собі мою завзяту війну на сторінках Сучасности в обороні народьої творчости, проти Юрія Тарнавського. Я ревно боронила наші звичаї та обряди, писанки й вишивки, вважаючи, що мій в інших справах щирий друг з Нью-Йоркської групи поетів не цілком поінформований і не пережив їх з такою наснагою, як я, що мала щастя виростати на Гуцульщині ще тоді, коли те все було справжнє і непідроблене дешевими імітаціями. Одначе, яким прекрасним не був би наш побут, він не може заступити плекання і розвою культури великого формату. Сьогодні питаю себе з тривогою, які наші справжні досягнення тут на Заході, на цьому квітучому Заході, про який мріють українські дисиденти і на який надіється ціла Україна як на частину землі необмежених можливостей. Ми не сміємо залишитися позаду. Ми винні це, в першій мірі, собі самим. Як підвалини для різного роду українських студій, мусимо вдержати і плекати найважливіші українські культурні інституції: УВАН, НТШ, УВУ, Гарвардський Інститут Україньких Студій, СЛОВО, українські музеї, ґалерії, бібліотеки. Деякі з них поганенько приміщені і нидіють через брак фондів і компетентних сил. Українська громада, а особливо кадри наших студентів, повинні серйозно задуматись над цим питанням. Коли на Україні палять бібліотеки, руйнують збірки в музеях, хтось мусить подбати тут на Заході про збереження наших надбань. Треба то робити фахово, по-модерному, з технічним актуалізованим знанням, і до того треба б відповідних, солідних приміщень і професійної обслуги, на що здатні особливо нові професійні сили, випускники американських чи європейських університетів. Всі наші установи треба б докладно впорядкувати і перечистити, залишаючи їм притаманний матеріял і передати те, що належить до інших категорій, у відповідні спеціялізовані сектори. Наприклад: на мою думку, така установа, як УВАН, повинна обмежитись до манускриптів, архівів і книг, передавши вишивки, писанки, килими і картини до етнографічного музею і до ґалерії картин. Так перегляд матеріялу був би прозоріший, і науковцям та студентам було б легше над ним працювати. Люди, які постійно були б зайняті в таких установах як фахові сили, мусіли б заробляти те, що заробляють в інших чужоземних інституціях. До цього треба б постійних фондів від української громади. Ще краще було б знайти формулу, як кожна з тих інституцій могли б стати самовистачальною. Українська громада здатна вдержати свої інституції. Вона видає колосальні суми на вечерниці, обіди, балі, ювілейні зібрання, конгреси, які здебільшого мають товариський характер і не приносять безпосередніх культурних плодів. Не, щоб я була проти них, борони Боже! Тут ідеться тільки про доцільну пропорцію. Дальшим важливим питанням є питання різних видів нашої високої творчости. Де український театр? Адже маємо цілу низку п’єс, оригінальних і добрих перекладах — нема публіки? Якщо нема — то зле. Значить, українці не доросли до такого могутнього мистецького вислову, яким є театр. Я здаю собі справу з того, що питання театру пов’язане з різними проблемами, але невже наш театр має зовсім умерти? Адже в Україні він уже вмер. Що кажуть на це молоді люди високого ідеалізму, пластуни, сумівці? Відомо, що колись Льорка об’їздив своїм саморобним театром ”Ля Баррака” убогі села Еспанії і ставив свої високо мистецькі п’єси серед торгів, для простолюддя... наші театральні артисти могли б також об’їздити колонії українців у Канаді, Арґентіні, Парагваї, Бразілії, Австралії... То будило б зацікавлення тамошньої молоді нашою мовою і культурою, зворохобило б різні ідеї і питання, про які вона 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
