Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
з сорому. З невеличкого портрету глянула на неї пара сірих, добрих очей. Бабуня наче усміхалася до неї, немов хотіла їй щось сказати... Дівчинка помалу підійшла до старої комоди й тихо висунула шухляду.. Вишиті квітки на білому полотні манили своїми кольорами. Схопила сорочечку, пригорнула до себе, немов теплу любу іграшку, цілувала кожну квітку, немов хотіла просити вибачення за образу. Побігла до мами, обняла за шию і міцно поцілувала. Мама відгадала думки своєї доні, та знову скотилися дві слезини на білу сорочечку, але це були сльози радости... За кілька годин цілий одяг для Оксанки був готовий. В неділю вона причепурена з китичкою пільних квітів у золотавих косенятах, мов чічка, стояла біля писанок. Перша прибігла до неї Маруся і сказала: ’’Яка ти гарна в твоїй вишиваній сорочці!" З другого кінця залі усміхалася до них їх шкільна товаришка Маргарета, що стояла біля свого станка в німецькім баварськім строї. Всі були зачаровані українськими піснями, танками і строями та виробами. До Оксанки підступали товаришки й знайомі та одна з них сказала: Ти, певно, горда з того, що ти українка. Оксанці було якось соромно, але й дивно приємно. Увечорі, коли мама прийшла поцілувати її, вона, хоч втомлена, почувала себе дуже щасливою. А коли мама сказала їй, що пан Левицький буде возити Марусю і хлопців до української школи й зможе забирати теж Оксанку — вона зраділа. Мамочко я тільки в американській школі буду Сандрою, а для тебе і для нас усіх буду Оксаною. Я хочу багато навчитися про Україну, яку нам забрали вороги. Я буду молитися, щоб добрий Господь визволив її з неволі. А чи знаєш, який вірш хотіла б я говорити в українській школі! Цей з "Кобзаря”, він мені дуже подобається: "У чіт е ся бра т и м о ї Д ум айт е, чит айт е І ч у ж о м у н аучайт есь С вого не цур ай т е сь! Б о хт о М ат ір забуває Того Б ог ка р а є..." АРКАДІЙ МУЗИЧУК НА СВЯТІ У ШПАКІВ Запросили раз хлоп’яток на гучне весняне свято Всі шпаки. За кругленькими столами Пригощались пирогами Хлопчаки. І очима все косили: «Ну, чого нас запросили? з чому річ? Ми з птахами ж бо ніколи Не були в одному колі, Віч-на-віч...» А шпаки собі таємно Дивувалися взаємно. Мовив шпак: — Ви не знаєте прични? Наша вам хвала шпачина, Так! Бо для нас хатини гарні Ви будуєте в столярнях Щозими. Та й чудові годівниці Оцінили, як годиться, Ми. Честь одна умільцям всюди — Хвалять їх птахи й люди... Хто там був із хлопчаків, Запитайте у шпаків. ” Світанок ” ч. 4 — квітень 1980 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 39
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
