Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
БАБУСИН ПОДАРУНОК. Друга нагорода в конкурсі з нагоди Року Дитини Д окінчення ОЛЬГА ГАЄЦЬКА ДЕСНА Оксанка повернулася додому в дуже поганому настрої Вона знала, що Маргарета теж говорить з своєю сестрою тільки по-німецькому. Мама говорила їй, що хто шанує свою мову і звичаї своїх родичів, то його теж треба шанувати. Довго не могла пригадати собі де вона чула це слово "цуратися”, як сказала Маруся — але врешті пригадала вірш "Учітеся брати мої Думайте, читайте І чужому научайтесь Свого не "цурайтесь".. їй стало соромно, вона неспокійно поцілувала маму на "добраніч", але нічого не сказала про свою зустріч з Марусею. Вночі знов приснилася її далека бабуня, що тримала в руках її вишиту сорочечку, а біля неї громада дітей у подраних вишитих сорочках. Бабуся була дуже, дуже сумна, але до неї підійшла Маруся та потішала її.. З плачем пробудилася Оксана і тихесенько підійшла до старої комоди. Поміж невживаною бГлизною лежала забута сорочечка. Вона, торкнувшись її, знову заховала. Швидко засунула шухляду та почала збиратися до школи. Цього дня ніщо не пішло їй гладко. І рахунки не так їй вийшли а вчителька сварила за неувагу на лекції. Дома не хотіла їсти вечері й навіть не подивилася на веселого Тіна, що радісно крутив хвостом. Мама думала, що вона хвора та хотіла прикликати лікаря, але Оксана сказала, що їй тільки трохи болить голова, і це, певно, скоро пройде. Панство Левицькі тільки раз приходили з від відинами, але без Марусі, яка в той час була про студжена. Щоденні обов’язки не давали ні одній ні другій родині частіше зустрічатися, але однієї неділі вибралися всі разом до міста на великий концерт школи українознавства. Оксанка ще ніколи не була на дитячім концерті. Вона рідко їздила з батьками до міста й має погані спогади, коли ще дуже маленькою дівчинкою слухала довгих промов і гри на скрипці та нічого не розуміла. Тепер сиділа мов зачарована з широко від критими очима. їй так дуже дуже подобались ті дівчата і хлопці, що співали і деклямували по-україн ському. А як вони гарно виглядали! Вишиті сорочки, спіднички в квіти, коралі... Але такої гарної сорочки як від Оксаниної бабуні там не було.. "Світе тихий, краю милий, моя Україно — деклямували діти За що тебе сплюндровано, защо мамо гинеш...” Мама пошепки пояснила значення незнаного слова деклямації і Оксанка тихенько проковтнула сльозу. їй стало дуже жаль далекої незнаної України, про яку розповідали діти. А коли пригадала, що там живе дорога бабуня, пригадала сорочечку, і їй хотілось голосно плакати. По дорозі додому весела пані Левицька розмовляла з мамою. — Я чула — говорила вона — що тут у нас незабаром відбудеться міжнародній фестиваль. Ми мусимо також в цьому взяти участь. В нашому містечку про українців ніхто нічого не знає. Фестиваль, фестиваль — зраділа Оксана. Відразу пригадалися її веселі гри, музика, танки, виграші та солодощі, якими можна заїдатися досхочу на фестивалях. Мама також зраділа і сказала: цей фестиваль буде для нас дуже важливий і цікавий. — Праця закипіла! Прасувалися вишивки, приготовляли кераміку та різьблені речі. Пані Левицька запросила дитячий хор з міста й танкову групу. Маруся враз з двома студентками мали давати американцям пояснення про Україну. Напередодні фестивалю пані Левицька сказала мамі, що треба ще малої дівчинки в народнім одязі до продажу писанок. — А може б так Оксанка...? Мама сумно похитала головою і шепнула щось пані Левицькій, а та відповіла їй щось таке як "не треба силувати...” Оксанка почула це крізь відхилені двері кімнати, і їй стало дуже, дуже соромно. Вона — теж українка. Оксана сховалася в маминій кімнаті та заплакала 38 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
