Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ ЧАРІВНИЙ СВІТ ДАВНІХ НАРОДНІХ ЗВИЧАЇВ КУПАЙЛО, КУПАЙЛО «Купайло, Купайло! Де ти зимувало?» Зимувало в лісі, Ночувало в стрісі, Зимувало в пір’ячку, Літувало в зіллячку. Календарно-обрядова лірика, с т о р . 307. КУПАЛА НАША, КУПАЛА Купала наша, Купала, Заграло сонечко на Йвана. Де сходить сонце, сходить, там грає; Там мій миленький кониченька сідлає. Сідлає кониченька при свічі, А виходить на улицю уночі. Виїхав на улицю, посвистав, Вже ж він свеї миленької не застав. Чогось моя миленька стала пишна, Що до мене на улицю не вийшла. Із вечора русу косу чесала, А опівночі черевики озувала. А к світові на улицю виходжала. Записано на Волині. Чубинський, III, с т о р . 219. НА ІВАНА НА КУПАЛА «На Івана на Купала, що Іван діє? — Гречку сіє. У нашої гречки гарні вершечки. Було б тобі, Іванку, не купатися, Було б тобі, Іванку, з нами гратися. — Що Іван діє? — Пшеницю сіє. У нашої прениці жовті косиці. Було б тобі, Іванку, не купатися, Було б тобі, Іванку, з нами гратися. «Песни, собранньїе Н. В. Гоголем», СПб, 1908, с т о р . 157-158. ТА ХОДИЛА УЛЯНОЧКА Купальська Та ходила Уляночка по межі, Червонії черевики на нозі. П риспів: Червонії черевички на нозі, Що купив Василечко на торзі. П риспів: Носи, носи, Упяночко, здорова, А я тобі не скажу ні слова. П риспів: Стій, дубе, не гуди На дубові жолуді, В чистім полі роса впала, На вулиці Купала на Йвана Приспів: А чи було літо, чи не було, Чомусь воно мені не докучило. Приспів: В останніх десятках років спостерігаємо незвичайне заці кавлення давньою культурою, звичаями, усною народньою творчістю. Етнографія і антропологія стали такими ділянками науки, які цікавлять і притягають щораз то більше науковців та до слідників. Але ж не тільки вчені антропологи вивчають давній побут, звичаї, мистецтво. Особливо серед нашого народу зростає зацікавлення тією ділянкою. Видається, що чим довше час і простір відділяють нас від батьківщини, тим більше цінимо давнє мистецтво та звичаї нашого народу. Вправді ще до війни, особливо в Галичині, де для того були сприятливі умовини, поширені були збирання предметів народнього мистецтва, та покази народ- ського одягу та звичаїв. Цілі групи приїздили чи то до Львова, чи до інших міст, щоб представити живо обряд весілля, правдиву коляду з вертепом тощо. В цьому мали особливі заслуги коопера тиве Українське Народне Мистецтво та Союз Українок і інші організації. Серед нашої спільноти поза рідними землями поширене плекання пристосованого до сучасних обставин народнього мистецтва, особливо вишивки. Тепер найновіше завдання, яке заініціював Союз Українок це збирання творів народнього мистецтва для Українського Музею, а теж списування таких пред метів народнього мистецтва, які належать приватним власникам. Такий список дасть можливість використати деякі рідкісні пред мети при влаштуванні виставок чи показів. СУА започаткував творення гуртків прихильників народнього мистецтва. Цікава й дуже успішна ініціятива це курси народнього одягу та курси вишивки, які вела Філядельфійська Округа. Крім викладовців фахівців пояснення до одягів давали пані, які походили з даного села, міста чи околиці і вміли як слід одягати чи зав’язувати хустини тощо. Такі почини вивели народне мистецтво з кола зразків не завжди зі знанням, хоч, може, і з любов’ю стосованих. Але народня творчість виявила себе не тільки у предметах. Вона жила, виявлялася у слові: в піснях, звичаях, обрядах, припо відках тощо. І якраз такі ’’народні перлини” можуть зникнути без слідно, якщо ми їх вчасно не збережемо. Наші читачі, сподіємося, звернули увагу на приказку, яку помістили ми в ’’Нашому Житті” ч. 4 на ст. 3. Так приговорювала бабка Настя вже багато літ тому в селі Стецева біля Снятина. Мала дівчинка слухала, запам’ятала, а тепер уже, як доросла пані, пригадала й розказала нам. Це навело нас на думку, щоб просити наших читачів спису вати такі твори народньої словесности, які, може, пам’ятають чи вони самі, чи близькі їм старші особи. Може й молодші навчалися цього від своїх мамів, бабунь, батьків. Не тільки приказки,чи пісні, але теж описи різних звичаїв та обрядів цікаві й варті того, щоб їх записати. Зацікавлення давніми звичаями прибрало не тільки пасивну форму, охоту пізнати як воно було колись. Деякі звичаї хочемо за стосувати й у теперішніх наших обрядах чи святкуваннях. Це не тільки Різдво з його колядками й вертепами та Великдень з писанками і гаївками, чи свято Спаса зі свяченням овочів. Це передусім весілля. Коровай, весільне деревце — символ дерева життя, а теж різні церемонії перенесені з села не тільки у Гантер, Союзівку чи Ґлен Спей. Вони перейшли теж до модерних люксу сових готелів на велелюдні весілля. Зворот, пошуки за давніми звичаями, які заховали таємницю тривалости нашого народу, виявилися в Україні тим, що молодь почала обходити такі стародавні свята як Івана Купала на Дніпрі у Києві. Очевидці розказували, як влада слідкувала за тими, хто прилучився до тих груп молоді, які темної купальської ночі йшли Д окінчення на с т о р . 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
