Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
К РІЗЬ П О РИ ВИ життя СПОГАДИ — ВІЙНА І ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ Продовження ГАННА СОВАЧЕВА НА БУКОВИНІ А в Чернівцях зовсім не було так спокійно, як мені здавалось. Ішла гарячкова праця. Група свідо мих українців, що долею війни була занесена до Чер нівців, шукала своїх земляків і однодумців серед 17- го запасового полку, що стояв у тому ж місті. Проведено агітацію між вояками, відкрито крамнич ку з часописами, інформативною літературою, і на решті постав ініціятивний гурт для скликання перших українських Загальних зборів. Цей ініціятивний гурток із ЗО осіб зібрався був у нас у хаті, і я бачила, що він складався з урядовців Генералгубернатор- ства і військових лікарів. З буковинцями ми ще не мали контакту, бо вони, налякані Євлогієм і Бобрин- ським, держались від нас здалека. Скликання цих зборів вимагало певної підго товчої праці, щоб не осмішити себе малою кількістю присутніх. Правда, наш гурток уже зріс до кількох десятків, але для відповідного заманіфестування — цього було мало. Але й відтягати збори не можна було з огляду на першотравневу маніфестацію, в якій українці вирішили брати участь, як окрема націо нальна частина. Поставлений перед конечністю, ініціятивний гурток оголосив перші українські Загальні збори на 2-гу годину 11 квітня 1917 року в приміщенні Німецького Дому на Панській вулиці. Мені доручено зладити 200 синьо-жовтих відзнак. Я мала великий сумнів, чи всі вони будуть розкуплені, але зладила їх і передала комітетові. Коли я далеко перед визначеною годиною приїхала на Збори, до мене звернулися при вході, чи не маю я ще готових відзнак. Заля аж гула від людей у сірих шинелях. Цікаво було б знати, скільки з них україн ців, а скільки росіян? — промайнула недовірлива думка. Настрій присутніх — вичікуючий, піднесений і схвильований. Точно о годині 2-ій відкриваються Збори. На сцену виходить президія Зборів, її зустрічають оплесками. Перше слово має мій чоловік. Він у повній парадній уніформі військового лікаря, трохи блідий, очевидно — хвилюється, як і всі, але говорить певно і переконливо. Тема його доповіді: "Умова Богдана Хмельницького з Москвою”. Його хвилювання передається й мені. Розглядаюсь по залі: сидять тихо, слухають уважно. Дивлюсь на інших членів президії: в них теж урочистий вигляд. Говорить уже другий промовець (не пам'ятаю прізвища) і вносить пропозицію виділити вояків у окремі українські частини. Приймають оплесками й вигуками "Слава”! Друга пропозиція: заснувати Український Військовий Клюб ім. Павла Полуботка — проходить також під оплески присутніх. Вибирають Управу Клюбу й переводять грошову збірку на ту ціль, що дала більше двох сот рублів. Як крізь сон бачу чоловіка на авансцені з піднесеною правицею, що, як голова Клюбу, виголошує слова присяги на вірність своєму народові. Хтось у залі починає співати "Заповіт”. Якийсь хпопчисько-вояк, блідий, із тремтючим підборіддям, виводить коло мене ”І вражою злою кров’ю волю окропіте!” Стало страшно, скільки ненависти було в його лиці! Почуваю щось велике, неповторне, про що думати й мріяти не могла! Іду додому, ще не з’ясовуючи собі всього, що чула й бачила. Треба часу, щоб охопити всю глибину і силу того, що сталося! Відчуваю лиш, що сталося щось, що буде мати великий вплив на все моє життя! Між іншим, на збори з’явилися Дудикевич і Лабинський, місцеві москофіли. Перший, не орієнтуючись у настроях залі, попрохав слова, але скоро його зрікся. Другий же помістив у газеті на другий день брехливу статтю про Збори, як "Совєт робочих і військових депутатів”, де в президії Василь мав приятелів, проголосив часопис шкідливим для революції й припинив його. Перебіг Зборів підніс нас на дусі. Але перед нами ще була першотравнева маніфестація! Часу було дуже мало. Нововибрана президія Клюбу ім. Полуботка взялася за справу інтенсивно. Кожного дня зголошувалися нові члени і з Чернівців і з провін ції. Чоловік пропадав за тією працею. Президія Клюбу все ж таки побоювалася за успіх маніфеста ції. Бож росіяни в місті розпоряджали цілим Гарнізо ном, залізничниками та різними робітничими коман дами. З приводу цього були часті дискусії в Клюбі, а поруч із тим кожен хотів зробити все, що було в його силах. Траплялись і комічні не раз випадки. Раз якось почули ми в Клюбі перед вікнами твердий, військовий марш. За хвилину вмаршерувала до Клюбу ціла чота під проводом поручника Терещен- ка і вишикувалась перед президією. Поручник, взявши під дашок, почав було рапорт, що він привів цілу свою чоту до Клюбу. Коли йому стали поясню вати, що в Клюбі ім. Полуботка гуртуються тільки вояки української національности, він був дуже роз чарований. Приводжу цей факт, як доказ, що й українці не мали тоді ясного поняття про потребу відокремлення на засаді свобідного вибору. Кілька днів перед першим травня прибуло до Чернівців 300 кубанських козаків і зголосились до Українського Військового Клюбу, як українці. Це було ціле свято, і на перших сходинах, що відбу валися тепер щонеділі, їх старшини виступали, перепрошуючи, що "в кадетському корпусі їх не нав чили рідної мови”. Серед таких приготувань наспіло перше травня. Збірка була призначена на сьому годину ранку на площі перед касарнею принца Євгена, хоч мані фестація починалась о годині дев’ятій. Василеві не спалося і він о годині 7-ій ранку прибув на площу. З жахом побачив, що коло нашого 18 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top