Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
O-KA РОЗМОВИ У ЛІТНЬОМУ ЗАТИШКУ Усі ми потребуємо час від часу повного від починку; зміни обставин, зміни способу життя і зустрічі з природою. Це конечне для кожного з нас, незалежно від віку і життьових спроможностей. І ось тепер прийшов на те час. У літньому затишку можна вкінці забути про поспіх, щоденну рутину, про працю чи науку, забути політичні та громадські проблеми і все те, що впродовж року турбувало, абсорбувало і займало думки. А з цим спокоєм, що панує у природі, прийшов час на розмови. Ні, не на ті "інформативні”, чи спліт- карські про те ’’хто з ким і де” — але ті глибші, що заторкують цікаві теми, що дають можливість стимулювати інтелект, а при тому допомагають зрозуміти думки своїх близьких і друзів. Ніде правди діти, такі розмови щораз рідші у нашій буденщині. На них не стає ніколи часу ані охоти, так, що навіть у співжитті з нашими най ближчими ми обмежуємося лише до говорення на дуже прозаїчні й актуальні теми щоденного життя. Це зокрема дається відчути у відношенні до наших дітей і це є подекуди причиною їхнього скромного засобу слів в українській мові. — ’’Коли мама спішиться — то говорить до мене по-англійському” — ”У нас дома ніхто не говорить по-українськи” — ”Ми не маємо часу думати, як сказати по- українськи — то говоримо як попало” — ”Ми дома майже зі собою не розмавляємо, бо коли є на те час?” Ось декілька щирих стверджень нашої молоді, які саме недавно довелося мені почути. ’’Немає часу, намає часу”... повтаряється, як рефрен у різних аспектах, у різних оправданнях. Але тепер із літнім відпочинком, маємо цей най цінніший, загублений скарб. Тож використаймо його добре, як лише можемо. Говорім з нашими близькими, а головне з нашою дітворою і молоддю на усі теми, знайдім, терпеливість слухати їх і справляти, без упереджень, їхню українську мову. Перш усього зацікавмося їхніми проблемами, їхніми поглядами на життя, їхніми застереженнями до нас. Може ці розмови бодай частинно допоможуть до взаємного порозуміння. Тільки, щоб не прогавити цієї нагоди! Бо ніде так, як у літньому затишку, немає можливости оживити і використати цей найкращий засіб порозуміння — людське слово. ЛІЛІЯНА ҐЕНИК -БЕРЕЗОВСЬКА-МИКИТЮК В "Centre Culturel University de Sherbrooke” в Квебеку триває виставка дво- і три-вимірних праць чотирьох мистців, від 5-го травня до 1-го червня 1980 р. В ній бере участь Ліліяна Ґеник-Березовська (Микитюк). Ця молода мисткиня вже декілька разів виставляла з успіхом твори малих роз мірів. Передостання в 1978 р. виставка в Торонто була з чималим успіхом, бо відвідувачі виставки викупили 70 відсотків експонатів. Минулої осени в Монтреалі, в одноособовій виставці показала п’ять композицій великих розмірів, в яких представлено різними символами культуру людства від праісторії до "порохів забуття”. Зовсім нову ідею репрезентують чотири "тотеми" в осередку культури університету в Шербруку. Чотири три метрові структури з металю, скла і дерева, довжиною майже два метри, шириною около 65 центиметрів, з першого погляду нагадують хмаро чоси. Ідеально рівно сконструйовані, що при різнорідності матеріялів вима гає особливої уваги і праці. Задум авторки названий тоте мами і кожна структура має числово азбучні назви. Коли зважити, що тотеми є своєрідним висловом відношення людини до окруження, що в примітивній культурі вони ста новили щось близького до божества, то оглядаючи цю виставку мимоволі вичувається, що це є тотеми сучас- ности. В них бачиться хмарочоси, трансформатори високої електричної напруги,фабричні комини, чи доменні печі. Бачиться "божків" сучасности з кодовими нумерами і компютеро- ваними обчисленнями. Є велич техніки і є людські "роботи”. Таке вражіння викликають експонати Ліліянни Ґ.-Бе- резовської Микитюк на пересічного глядача, який старається розуміти ідею мистця. Експонати є дуже уміло розміщені поміж колонами високої авлі (залі) і гар м онізую ть з архітектурою нутра. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1980 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
