Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНА ЗГАДКА ПРО ГАЛИНУ ДИДИК З наш ого суперечливого і нещасливого світу відійш ла назавжди одна з кращ их жінок України, Галина Томівна Дидик. Галина Дидик належала до славної плеяди жінок, які відбували найж орстокіш ий реченець тю рем ного ув’язнення за український патріотизм. Це про неї, як і про Катерину Зарицьку та О дарку Гусяк, говорили наглядачі одіозної Владимирської в’язниці: "Вони прийш ли сю ди не відсиджувати час покарання, а ж ити”. І Галина Дидик справді жила у тому Владимир ському склепі, який ховав її і всю згадану трійцю більше 15 років. Ж ила, але стліла в неволі, тому що завжди дбала про те, щоб жаден день не пройш ов без доброї справи на користь ув’язнених братів. А брати в’язні приходили до Владим ирського центру і виходили з нього. Галина Дидик і Катруся, Одарка все лишалися в тій катівні. Нарешті настав і їх час вийти з тюрми та не на волю, а в М ордовський табір. І знову збігає час-реченець, аж нареш ті повернення Галини до свого краю. Тільки ж те повернення не означало волі-свободи, бо на землі України ніхто її не має. Справжнє звільнення прийш ло до Галини в один із зимових днів цього року, коли Бог Пред вічний забрав до своєї господи її натруджену душ у, а добрі лю ди на вічно віддали її тіло українській землі. Іменем всіх політв’язнів України просимо про молитви за душ у наш ої посестри-страдниці Галини. Святослав Караванський Надія Світлична Ніна Строката Лист Надії Світпичної Український Гельсінкський рух виник у той час, коли багатьом здавалося, що з будь-яким спротивом покінчено всерйоз і надовго, коли вільна думка могла вибирати з- поміж двох доріг — за ґрати, чи в липке болото страху і по кори. Наприкінці 1976 року десятеро з 45 мільйонів україн ців, на чолі з письменником Миколою Руденком просто, без патосу заявили про моральну відповідальність кожної людини за долю своєї нації і всього світу. Вони створили Групу, покликану сигналізувати громадськості про випад ки порушення Гельсінкських угод щодо українців. Такого зухвальства влада не могла подарувати: через неповних три місяці після створення Групи почалася розправа, провокації, вигнання. Я була знайома (переважно близько знайома) майже з усіма членами Групи, співпрацювала з нею від самого по чатку, але не вважала за потрібне бути формально її чле ном — з різних міркувань. Наприкінці січня 1977 року керів ник Групи М. Руденко разом з колеґою О. Бердником ще раз звернулися до мене з пропозицією ввійти до Групи і просили не поспішати з відмовою. Через тиждень відмовля ти було нікому: засновника й керівника Групи Миколу Руденка заарештували, і мені довелося виступати на його слідстві й суді як свідкові. Згодом я виїхала в еміграцію, де ще раніше за мене в різний спосіб опинилися Леонід Плющ та Петро Гри- горенко. Обидва вони в нових умовах продовжували ту саму справу, що й у Радянському Союзі, маючи уповноваження від Української Гельсінкської Групи представляти її на зовні — в Европі і в Америці. Тому цілком природно, я одразу приєдналася до цього Представництва, вважаючи його найчистішим вікном до покинутої Батьківщини. За три роки свого життя Українська Гельсінкська Група зазнала дуже жорстоких переслідувань. На кінець 1979 року кількість ув’язнених членів Групи значно перевищила її первісний склад. Але її постійно доповнюють нові сміливці, які мужньо стають на прю з мілітаризованою поліцей ською державною машиною. Цей дивовижний своєю нерівністю двобій стає дедалі жорстокіший. Тепер наступ на Групу почався всебічно, з чітко спрямованим курсом на цілковите придушення гельсінкського руху. Західне представництво теж вияви лося на передньому краї цього фронту. Зараз чи не найдошкульніше вістря розправи спрямова не проти голови Західнього представництва Петра Григо ровича Григоренка — людини чесної і послідовно відданої ідеалам справедливости, людини, яка завоювала собі авто ритет і пошану в усьому світі, зокрема чітко визначеною позицією в питанні державної незалежности України. Я не детектив, але на тлі багатоплянової аґресивної кампанії проти особи і правозахисної діяльности П. Григо ренка припускаю, що випадок з невідомою таксівкою, який стався з ним 10 днів тому, може бути не просто випадок... У такий тяжкий для Української Гельсінської групи, як і для всього правозахисту, час (заслання академіка Саха- рова — це не чергова розправа з черговою жертвою!) — за цих обставин вважаю своїм громадянським обов’язком чітко визначити свою позицію на тому боці, барикад, де мужньо обстоюють право людини й народу мої побратими — чле ни Української Гельсінської групи, і цілком солідаризуюся з ними. Мені відомо, що Зовнішнє Представництво не має повноваження приймати нових членів до Групи. Тому я й не звертаюся до нього з таким проханням, а спираючись на давні пропозиції керівництва Групи, та підкріплюючи їх своєю постійною підтримкою і співпрацею — заявляю про своє формальне членство в Українській Гельсінській групі, про що повідомляю всіх членів Зовнішнього Представ ництва (П. Григоренка, Л. Плюща й Н. Строкату), членів Групи в еміграції й на Україні і запевняю при тому, що в міру своїх скромних можливостей старатимуся поширювати і всіляко обстоювати Гельсінські ідеї. Надія Світлична ЗО січня 1980 року. 6 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1980 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
