Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОЗДУМ ПЕРЕД САМОСПАЛЕННЯМ С В Я ТО С Л АВ КАРАВАН С ЬКИ И Ж ити й не знати, що край твій в неволі? Ж ити й пиш атися рабством своїм? Бути байдуж им до сл із'та до болів? Стати незрячим глухим та німим? Ж ити без гід н о ї плати за працю ? Ж ити й коритися волі нікчем? Ж ити в халупах і зводить палаци? Ж ити у ш лю бі і бути вдівцем? Ж ити і скніти? Краще згоріти! Краще, ніж жити і гнити живцем! Ж ити і волі не мати на світі? Ж ити и боятися сонця, як кріт? Ж ити й, знай, дум ати: — Де б заробити? Як би напхати порож ній ж и віт7! Ж ити й платити за звірства лю бов'ю ? Ж ити й з-під кия робить на врага? Ж ити й боятись промовити слово? Знати, що в хаті своїй ти — слуга? ЛЮБОВ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ”Що в засліпленні безумнім сам лиш е спастися хоче, ' яке ж ти м аєш право, а братів тривож них, бідних черепино недобита, без поради покида! ПР ° своє спасіння дбати там, д е гине м ільйон? І. Франко. ”1. Вишенський” Трагічна см ерть двох ж інок визначила лю тий місяцем героїнь. О льга Басараб (лю тий 1924 р. у Львові) і Олена Теліга (лю тий 1942 р. в Києві) — стали ж інками — символами героїзму. Дві різні ж інки, навіть різних поколінь, неоднакові вдачами, вихованням, зацікавленнями, проф есіям и. Знак рівняння поміж ними становить їхня лю бов батьків щини, почуття відповідальности за неї, підчинення свого життя її потребам. Вони не єдині. Побіч них треба б вписати імена багатьох, уже неживучих, але й таких, які не вмерли за батьківщ ину, одначе в її ім ’я, з почуття відповідальности за неї, несли й несуть безм ірний тягар життя. О дні в тю рм ах і лагерях, а інші навіть на волі. Бож буваю ть герої буднів, які день у день, зам ість іти д о р о го ю найм енш ого опору, стаю ть на шлях спротиву. Побіч тих, яких імена знані, скільки ж їх, невідомих? Л ю бов батьківщ ини — чи це тільки гарне слово, яке зворуш ує інколи д о сліз? Чи вистачаю ть тільки зовніш ні прояви цього почування у м аніф естації, в слові, пісні? Чи не повинна з тим почуванням в’язатися свідом ість відповідальности за свої вчинки, своє ж иття, яке треба б повести так, як цього вимагає добро вищ ої спільноти — батьківщ ини? Не кож ний може стати героєм , тобто не кож ном у Ж ити й тремтіти? Краще згоріти! Краще, ніж гнутись під свист батога1 Волі не мати? Правди не знати7 Думать не сміти? Краще згоріти! і запалити Тих, хто забув про святі заповіти! Волі, хто прагне' Гори і палай! Світла і сонця землі додавай! Хай звеселить нашу ниву врожай! Кожен горить на віку, як уміє: Іншии хвилину, а інш ии — весь вік: Тільки б не скиглив, тільки б хай д іяв 1 Тільки б знав твердо, що він чоловік1 Годі ж те р п іти 1 Краще горіти! МуСИШ ГОрІТИ. ЯК ТИ ЧОЛОВІК 1 В о п о д и м и р 1969 треба перейти межу звичайної л ю д с ь к о ї ,від- порности й витривалости на біль чи наругу. Але ж пам'ять і знання героїчних вчинків зобов'язує кож ного до деякого зусилля, не тільки до грім ких слів подиву й пош ани. Н евід’єм ною частиною лю бови, якщ о вона не є тільки короткотривалою ем оцією , є відповідаль ність. Це відноситься не тільки до лю бови батьків щини але й до лю бови батьків і дітей, чи до коханої л ю д ини. О чевидно, прояви лю бови, вчинки, які є вислідом почуття відповідальности за предмет почувань, залежні від обставин. Той самий вчинок, який тут, у вільном у світі є звичайним, щ оденним, в обставинах радянської систем и є подвигом , інколи героїчним . Легко тут у інколи аж надто свобідном у світі кри ти кув ати ф орм и с п р о т и в у в У к р а їн і. Т реб а , параф разую чи ін діянську приповідку, ’’взути їхн і черевики” й тод і твердити, як і що треба діяти в змаганні за свободу там, де навіть мистецька твор чість, вживання р ід н о ї мови може бути визнана як злочин проти режиму. Наше завдання тут пом огти, піддерж ати кож нии прояв боротьби за волю ; піддерж ати тих, хто в ім'я свободи ставить на карту здобутки цілого життя, безпеку свою і найближ чих. Чи маємо тут плекати якийсь свій патріотизм , на д іл і відірваний від р ід ного краю ? Чи навпаки, старатися збагнути ті дороги, які вибираю ть наші брати в батьківщ ині? Вони ж оч ікую ть і потребую ть наш ої піддерж ки. І хто як не ми маємо їх зрозум іти і їм допом огти? у л НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮТИЙ 1980 1
Page load link
Go to Top