Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАДІЯ КОМАРНИЦЬКА-МЕК КОННЕЛ, АКТИВНА ЧЛЕНКА 3-ГО ВІДДІЛУ СУА У ФІНІКСІ, АРІЗОНА ПРИЗНАЧЕНА НА ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ПОСТ СТЕЙТУ АРІЗОНА Nadia М сС о п п е і K om arnyckyj. Американська преса Арізони подала нещодавно вістку про те, що молоду українку Надію Комарницьку- Мек Коннелл призначено на пост директора в заряді відносин з урядом мешканевої А с о ц і а ц і ї стейту Арізона. При цьому преса подає, що п. Надія має за собою великий досвід, який здобула на різних попередніх працях таких, як заступник директора у Корпорації Програмової Розбудови, працівник фірми, яка спеціялізується у веденні політичних кампаній. Пані Надія, будучи ще студенткою на Арізонському Університеті, вела кам панію за вибір сенатора Берри Ґолд- вотера на президента Америки. Вона теж працювала в різних інших фірмах, між іншими в таких, як Федеральне Бюро Доріг на пості координатора вишколу. Надія Комарницька-Мек Коннелл народилася 1945 р. в Австрії і чотири літньою дівчинкою зі своїми батьками Іреною і Олегом Комарницькими прибула до Америки, до Чікаґо, де й поселилися. В Чікаґо вона ходила до вселюдної школи о. Миколая та закінчила з відзначенням школу українознавства. Була членкою україн ського Пласту, відбула пластові табори в Торонто і у Вискансин. Родина переїхала до Фініксу, Арізона, і тут Надія вступила до А р із о н с ь к о г о С т е й т о в о го Університету, який з відзначенням закінчила ступенем бакалавра полі тичних наук. Брала дуже живу участь в студентському житті, була поміщена в книжці ” Гу іс Гу в Американських Коледжах і Університетах”. Вона теж повністю включилася в українське церковне і громадське життя Фініксу. Вчить української мови в школі українознавства, бере активну участь у щорічному церковному фестивааі, допомогла заснувати 3-ій Відділ Союзу Українок Америки та стала його активною членкою. Її мати Ірена є теж членкою згаданого Відділу. В часі свого побуту у Вашінґтоні поробила разом зі своїм чоловіком Робертом заходи і внесла резолюцію до Конгресу відносно акту 22-го січня, що і є записпне в Конгресових Рекордах. Вона, як активна членка Республіканської Партії, при кожній нагоді пропагує українську справу. Репрезентант стейту Арізона, подаючи вістку про найменування п. Надії на так важливий пост, дописав свою замітку, в якій між іншим сказав, що він знає пані Мек Коннелл вже кілька років і вважає, що з огляду на її політичний досвід, на її знамените знання леґістлатури і добру спів працю з членами законодавчої влади Стейту, на її працьовитість і відданість справам не можна було зробити кращого вибору на цю позицію. Щиро ґратулюємо нашій союзянці та бажаємо їй якнайкращих успіхів у так корисній праці для добра української громади. Марія Савчак П р о д о в ж .: КР ІЗ Ь П РО РИ В И Ж И Т Т Я Червоного Хреста — два рублі. Та й у всіх інших відношеннях вони користувались кращими засобами. Виглядало, що наша затримка протягається. Нового призначення ми не одержали, праці не було. Я рішила скористати з цієї перерви й поїхати до Петроґраду. Раз — треба було злеґалізувати моє становище сестри, а по-друге хотілось привезти теплого одягу для шпитального персоналу, що його військові шпиталі не все одержували. У Москві я зайшла до лікарні, де відбували практику сестри милосердя перед російсько-япон ською війною. Тут теж чула я вислови обурення з приводу положення військових шпиталів у відно шенні до Червоного Хреста. ’’Хіба ранені не однакові?” — питали мене. У Петроґраді трудніше було щось добути, але все ж завдяки знайомству і там вдалося дещо захопити. Обвантажена пакунками верталася я, та не розрахувала, що прибуду до Варшави на саме польське Різдво. Трамваї не ходили, візників не було, і довелось мені наймати носіїв, що несли мої пакунки на другий кінець міста. Віддаль була велика, часу до відходу поїзду мало, та все якось унадилось і на ніч я була в Івангороді. НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1980 Прибула саме на час, бо за годину наш ешельон рушив на нове місце призначення. Це була станція Травник на півдорозі між Холмом і Люблином. Тут ми простояли без діла до травня 1915 року. У березні 1915 року досягла нас вістка, що батько Василя важко занедужав. Василь попрохав відпустки на три дні, щоб попрощатись із батьком, але йому відмовлено. Тоді Василь вирішив поїхати самовільно: ’’Якщо б праця була, а так сидіти без діла в свідомості, що може ніколи вже батька і не побачу, занадто гірко”. Ця поїздка стала початком поважних непоро зумінь. По закону можна було давати санітарам від пустки, але так, щоб це не переступало чотирьох відсотків усіх. Вони прохали мене вести цю чергу. Часто вони самі попереджали мене, щоб я зробила позачергову заміну для когось, у кого жінка родить чи дитина хвора. Словом, вони вірили мені і я їм. Був у нас один санітар єврей, що мав саме їхати у відпустку тоді, коли занедужав батько Василя. Він і поїхав. Коли Василь повернувся зі своєї поїздки, не застав згаданого санітара. Проминув його термін, проминув і другий, а його все ще не було. Це був перший випадок порушення дисципліни, і Василь П р о д о в ж е н н я на о б к л а д и н ц і
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
