Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
українські жінки. Ще є стереотипи терпелиці, свекрухи, відьми. Та позитивний елемент, маємо надію, перемагає. Ми можемо лиш спекулювати на тему вкладу жінок у творення української людини чи українського народнього характеру. Більш конкретно можемо говорити про долю зорганізованого жіноцтва в українській спільноті. Групи відіграють активну ролю в спільноті, коли вони стають свідомими самих себе, своєї окремішности і сили в даній спільноті. З історичного матеріялу вони перетворюються у чинник історії. Наприклад, маса принагідних людей звичайно не є творцем подій. Але в революціях чи хвилинах стихійного запалу маса може стати колективом, зорганізованою силою, сприяючи тій чи іншій групі прийти до влади Група жінок, котра відіграла поважну історичну ролю, особливо в західній Европі, це монахині. Жіночі манастирі уможливлювали жінкам здобувати знання, освіту та провадити життя незалежно від батька, мужа чи опікуна. Монахині діяли в рамках християнської свідомости і допомогли в значній мірі у прийнятті теоретичного поняття рівности душі без різниці статті. їхній вклад в освіту жінок, а згодом у творення передшкілля у Галичиниі особливо важливий. Поняття жінки як рівновартісної одиниці витворювалось в модерних часах на секулярному відтинку думки. Саме поняття людини, як правної одиниці, а не як мешканця якоїсь околиці чи підвладного якомусь панові, зрозуміння, що людина має права та ідентичність саме тому, що вона людина, незалежно від її інших атрибутів, криста лізувалось поволі. В ранніх спільнотах людина вважалась членом роду, чи групи, чи суспільної кляси, чи врешті народу. Тільки в результаті змагань за релігійну толеранцію і врешті в писаннях раціо налістів вісімнадцятого віку поширилась концепція прав людини як Богом даного закону одиниці. Формування поняття людських прав незалежних від стану, кляси, народу, держави, релігії чи суспільного устрою, вторувало шлях формуванню поняття прав жінки. У дискусіях, котрі перегукувались з розду муваннями перших патріярхів християнської церкви про те, чи жінка має душу, остаточно рішено, що жінка це також людина. Як людина, жінка повинна мати людські права. Жіночий рух — чи фемінізм — у своїх початках це організація жінок для зформування та затвердження своїх людських прав. Сьогодні легко призабути те безправ’я та дискримінацію, яким підлягали жінки. В кодифікаціях законів, як от наполеонівський, чи інтерпретація Блеквела англійського права, прийнята в Америці, жінка тратила свої традиційні права в родині та ставала не лиш цілком підвладною мужеві чи батькові, але тратила свою правну окремішність та право завідувати своїм майном. В Україні жінка задержала деякі маєткові права, але не мала права на пашпорт без дозволу батька чи мужа. Народні приповідки про жінок підкреслюють її другорядну позицію — "волосся довге, розум короткий” ; ’’баба бабі говорила”, ’’бабський розум” . Перші формування прав жінок — Мері Волстовнкрефт, Джон Стюарт Мил та Герієт Тейлор — старались знести правні підстави дискримінації проти жінок. Ціль цього фемінізму, який в значній мірі причинився до формування поглядів Наталі Кобринської та перших свідомих феміністок в Україні — це скасування дискримінації проти жінок. Згодом, в рамках лібералізму, жінка домагалась не тільки правної рівности з мужчинами, але і прав до освіти, професійної праці, права голосування. В рамках соціялістичного руху, жінки, йдучи за деякими аргументами Енгельса та Бебеля, почали звертати увагу на потреби жінки-робітниці. Жінки робітничої кляси, як українські селянки, не стояли перед питанням; чи працювати заробітково, а перед тим, яку заплату вони одержать за свою працю. Жінка селянка і жінка робітничої кляси мусіли працювати в господарстві і поза ним. Наприкінці XIX ст. деякі жінки середньої кляси частіше мусіли шукати за р о б ітку, тим більш е що брак м уж чин унеможливлював подружжя. Остання проблема була до тієї міри дошкульна в Австрії, що Державний Парлямент шукав порятунку "зайвим жінкам”. Продовження буде Хочу подякувати Світовій Федерації Жіночих Орга нізацій, особливо Лідії Бурачинській, за поштовх та допо могу у моїй праці над історією українських жіночих рухів, а Союзові Українок Америки за запрошення з доповіддю, яка лягла в основу цієї статті. Хочу подякувати Любомирові Гайді за підкреслення ролі монахинь в модерних часах. ЗБІРНИК НА ПОШАНУ СЛ. П. Д-РА ВОЛОДИМИРА СТАРОСОЛЬСЬКОГО Довідуємося, що з нагоди 100-літньої річниці з дня народження Володимира Старосольського, відомого ідеолога Українських Січових Стрільців, науковця, політика, оборонця у політичних процесах, приготов ляється книга-збірник. Одна частина буде присвячена споминам про нього. Для цього необхідно щоб його співробітники, товариші з часів студентських, стрілецьких, студенти з Камінця Подільського, Праги й Подєбрад і вкінці клієнти з політичних процесів, відгукнулися своїми споминами, для закріплення їх у цій публікації. Упорядники просять, щоб спогади й інші матеріяли пересилати на адресу Уляни Любович, яка займається їх збіркою. Адреса; U. Lubovych с/о Our Life 108 Second Av. New York, N. Y. 10003 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛЮ ТИЙ 1980 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
