Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
один із вчителів не зголосився, залякуючи всіх, що вони відповідатимуть згодом, коли знову все ввійде в ’’нормальне русло”. А коли врешті я зголосилася, то вони призначили ті лекції на самому кінці нав чання. Василь постарав мені підручники Грушевського й Аркаса з тим, що я не повинна з учнями вивчати точну хронологію подій, а старатися, щоб вони пізнали й полюбили наше минуле. Боже, що ж то були за лекції, — самій смішно згадувати! Дітей затримували ще зайву годину після лекцій до тре тьої, іноді до четвертої, коли вже увага притупилась 'і відчувався голод. Коли мені доводилося чути скаргу: ”Ой, пані, їсти хочу!”, і я посилала дитину до дому, ніхто не рушився. ” Ні, пані, як батько дізнаєть ся, що я пішов з історії, то мене покарає...” Звичайно мої учні чекали мене в клясі, обліпив ши шиби, коли появлялися коні, то учні вибивали на шибах марш, співаючи ’’їде, їде, наша пані!” Під той же марш я входила в клясу. Були там учні різного віку, бо кляса була збірна (це не був обов’язковий предмет). Почала я навчання від княжих часів і не легко було пояснити дітям устрій і звичаї тих давніх часів. Вчились ми всі разом хором, щоб краще за пам’яталось. Я знала, що це ніяка ’’метода”, але ж я не була вчителькою, а лиш приятелькою дітвори. Часто лекція переривалася співом якоїсь української пісні, по якій знову продовжували ’’від такого то року”... Нераз зчинявся страшний крик і ґвалт, бо кожен хотів похвалитись своїм знанням. Бувало, що з сусідньої кляси протестували проти такої нашої поведінки, й ми тоді притихали на який час, але зго дом з захопленням знов починали своєї. По закінченні години всі брали приступом місце на нашому возі. Сідали всюди, де можна було при моститися, і часто сама "пані вчителька" примісти лась десь боком на краю, звісивши ноги. Справжні педагоги здвигали плечима, бачучи такі "прийоми”, але мовчали. Я ж, знаючи, що моя поведінка у школі просто недопустима, виправдувала себе тим, що я не вчителюю, а лиш "виплекую любов до нашої дав нини”, а це мені безумовно вдавалося. Зрештою, казала я собі, нехай знайдуть іншу вчительку, коли їм не подобається моя "система”. Одного дня прийшов Василь із міста і, всміхаю чись, сказав: Не поталанило полковникові Шеремєтєву: виславСовачева до Радівців, щоб знищити Військо вий Клюб, а Клюб сам за ним приїхав! Виявилось, що 17-ий запасовий полк, що стояв у Чернівцях і вояки якого складали найбільшу кіль кість членів Клюбу, прийшов на постій до Голти. Зустрівши на вулиці Василя, виявили бажання про довжувати свою працю. І хоч в Орлику не було такого доброго приміщення, як у Чернівцях, проте по неділях почали збиратися хлопці. Почали вида вати журнальчик "Солдатський університет”. Його редагував дуже інтелігентний лікар, жид. Він звер нувся до мене з проханням написати для журналу статтю про історію земної кулі. Довелося знову витягнути Іностранцева, Нідерле й інших. Все це робила я дуже старанно й охоче, бо любила геоло гію і бачила, що читають її теж охоче. Треба було писати якомога популярно, щоб усім було зрозуміло. Аж дивно згадувати, скільки я витрачала на те часу! Та я не жаліла того, бо воно було потрібне, і я тільки тішилась, що можу прислужитися загальній справі. АВТОРСЬКИЙ ВЕЧІР ГАННИ ЧЕРІНЬ В СІДНЕЇ Ольг. і„ккі. Поетеса і письменниця Ганна Черінь, яка мала низьку успішних авторських виступів у США, Канаді й Англії, відві дала теж Австралію. Крім Аделайди, Мельборну, Нобл Пар ку, Ессендону, Нью Кастелу вона виступала в Сіднеї 25-го березня ц. р. Після прибуття гості (23-го березня), яка затрималася в домі подружжя Н. С. Баликів, її привітали хлібом і сіллю на вишиваному в Україні рушнику спонзори виступу — Стей- това Управа Союзу Українок Австралії і Клюб Книголюбів при цій Управі. Гостю вітала теж українська радіо-програ- ма в Сіднеї. Авторський виступ відбувся після Служби Божої в цер квах, які відвідала Г. Черінь та після приготовленого спон- зорами спільного обіду. Голова Стейтової Управи СУ Оль га Ільків відкрила імпрезу привітанням гості, а Г. Черінь зі свого боку відповіла вітанням присутніх своїм віршем ’’Пор трети”. Творчу силуету авторки накреслила Ольга Ільків, ілюструючи своє слово цитатами з її творів, в яких авторка дає характеристику своєї психічної структури і творчости. Членка Клюбу Книголюбів Люба Луцька відчитала вірш-привіт Г. Черінь п. н. ’’Лечу в Австралію", написаний поетесою під час лету. Г. Черінь прочитала свій вірш ’’Лист з України”, інші її вірші читали членки Клюбу Книголюбів: О. Борисоглібська "Храм святої Софії”, Т. Борець "Люблю її”, 3. Цюньовська "Моїй суперниці”, Т. Борець ’’Остання ідилія”, Т. Війтович ’’Гості”. Решту програми заповнила сама поетеса. Рясними оплесками слухачів, врученням їй в дарунку "коала” та словом подяки голови СУ закінчено авторський виступ Г. Черінь. Після того вона мала зустріч зі студента ми і ґрадуантами. З заслуханих творів присутні пізнали авторку, як ліри ка з частими гумористичними натяками і з доброзичливою іронією та особливим даром спонтанно відгукуватися на побачені й пережити події. В її творах пробивається па тріотизм. За волю батьківщини поетеса бореться могут ньою зброєю, яку отримала з Божої ласки — словом. Вона закохана в Україну, перед її очима стоїть візія української держави. Поетеса вірить в українську людину, хоч бачить її хиби. Вона вірить у людство, у природу, відгукується на щоденні події — поведінку людей, тварин, на оперу, на листа переслідуваних в Україні, на стукіт коліс життьового поїзду, який везе кожну людину шляхом її призначення. Вона полюбила австралійську Україну і здобула собі серця земляків, які з тугою ждатимуть на поновну зустріч з нею. Після від’їзду Г. Черінь українська радіо-програма передала з платівки два вірші про Австралію, написані пое тесою в літаку і її подяка за гостинність, якої зазнала на австралійській землі. Радіо-станція передала також вірш О. Ільків п. н. ’’Вітаємо Ганну Черінь”. Українська громада в Сіднеї жаліла, що перебування Г. Черінь серед неї було таке коротке. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
