Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
один із вчителів не зголосився, залякуючи всіх, що вони відповідатимуть згодом, коли знову все ввійде в ’’нормальне русло”. А коли врешті я зголосилася, то вони призначили ті лекції на самому кінці нав чання. Василь постарав мені підручники Грушевського й Аркаса з тим, що я не повинна з учнями вивчати точну хронологію подій, а старатися, щоб вони пізнали й полюбили наше минуле. Боже, що ж то були за лекції, — самій смішно згадувати! Дітей затримували ще зайву годину після лекцій до тре тьої, іноді до четвертої, коли вже увага притупилась 'і відчувався голод. Коли мені доводилося чути скаргу: ”Ой, пані, їсти хочу!”, і я посилала дитину до дому, ніхто не рушився. ” Ні, пані, як батько дізнаєть ся, що я пішов з історії, то мене покарає...” Звичайно мої учні чекали мене в клясі, обліпив ши шиби, коли появлялися коні, то учні вибивали на шибах марш, співаючи ’’їде, їде, наша пані!” Під той же марш я входила в клясу. Були там учні різного віку, бо кляса була збірна (це не був обов’язковий предмет). Почала я навчання від княжих часів і не легко було пояснити дітям устрій і звичаї тих давніх часів. Вчились ми всі разом хором, щоб краще за пам’яталось. Я знала, що це ніяка ’’метода”, але ж я не була вчителькою, а лиш приятелькою дітвори. Часто лекція переривалася співом якоїсь української пісні, по якій знову продовжували ’’від такого то року”... Нераз зчинявся страшний крик і ґвалт, бо кожен хотів похвалитись своїм знанням. Бувало, що з сусідньої кляси протестували проти такої нашої поведінки, й ми тоді притихали на який час, але зго дом з захопленням знов починали своєї. По закінченні години всі брали приступом місце на нашому возі. Сідали всюди, де можна було при моститися, і часто сама "пані вчителька" примісти лась десь боком на краю, звісивши ноги. Справжні педагоги здвигали плечима, бачучи такі "прийоми”, але мовчали. Я ж, знаючи, що моя поведінка у школі просто недопустима, виправдувала себе тим, що я не вчителюю, а лиш "виплекую любов до нашої дав нини”, а це мені безумовно вдавалося. Зрештою, казала я собі, нехай знайдуть іншу вчительку, коли їм не подобається моя "система”. Одного дня прийшов Василь із міста і, всміхаю чись, сказав: Не поталанило полковникові Шеремєтєву: виславСовачева до Радівців, щоб знищити Військо вий Клюб, а Клюб сам за ним приїхав! Виявилось, що 17-ий запасовий полк, що стояв у Чернівцях і вояки якого складали найбільшу кіль кість членів Клюбу, прийшов на постій до Голти. Зустрівши на вулиці Василя, виявили бажання про довжувати свою працю. І хоч в Орлику не було такого доброго приміщення, як у Чернівцях, проте по неділях почали збиратися хлопці. Почали вида вати журнальчик "Солдатський університет”. Його редагував дуже інтелігентний лікар, жид. Він звер нувся до мене з проханням написати для журналу статтю про історію земної кулі. Довелося знову витягнути Іностранцева, Нідерле й інших. Все це робила я дуже старанно й охоче, бо любила геоло гію і бачила, що читають її теж охоче. Треба було писати якомога популярно, щоб усім було зрозуміло. Аж дивно згадувати, скільки я витрачала на те часу! Та я не жаліла того, бо воно було потрібне, і я тільки тішилась, що можу прислужитися загальній справі. АВТОРСЬКИЙ ВЕЧІР ГАННИ ЧЕРІНЬ В СІДНЕЇ Ольг. і„ккі. Поетеса і письменниця Ганна Черінь, яка мала низьку успішних авторських виступів у США, Канаді й Англії, відві дала теж Австралію. Крім Аделайди, Мельборну, Нобл Пар ку, Ессендону, Нью Кастелу вона виступала в Сіднеї 25-го березня ц. р. Після прибуття гості (23-го березня), яка затрималася в домі подружжя Н. С. Баликів, її привітали хлібом і сіллю на вишиваному в Україні рушнику спонзори виступу — Стей- това Управа Союзу Українок Австралії і Клюб Книголюбів при цій Управі. Гостю вітала теж українська радіо-програ- ма в Сіднеї. Авторський виступ відбувся після Служби Божої в цер квах, які відвідала Г. Черінь та після приготовленого спон- зорами спільного обіду. Голова Стейтової Управи СУ Оль га Ільків відкрила імпрезу привітанням гості, а Г. Черінь зі свого боку відповіла вітанням присутніх своїм віршем ’’Пор трети”. Творчу силуету авторки накреслила Ольга Ільків, ілюструючи своє слово цитатами з її творів, в яких авторка дає характеристику своєї психічної структури і творчости. Членка Клюбу Книголюбів Люба Луцька відчитала вірш-привіт Г. Черінь п. н. ’’Лечу в Австралію", написаний поетесою під час лету. Г. Черінь прочитала свій вірш ’’Лист з України”, інші її вірші читали членки Клюбу Книголюбів: О. Борисоглібська "Храм святої Софії”, Т. Борець "Люблю її”, 3. Цюньовська "Моїй суперниці”, Т. Борець ’’Остання ідилія”, Т. Війтович ’’Гості”. Решту програми заповнила сама поетеса. Рясними оплесками слухачів, врученням їй в дарунку "коала” та словом подяки голови СУ закінчено авторський виступ Г. Черінь. Після того вона мала зустріч зі студента ми і ґрадуантами. З заслуханих творів присутні пізнали авторку, як ліри ка з частими гумористичними натяками і з доброзичливою іронією та особливим даром спонтанно відгукуватися на побачені й пережити події. В її творах пробивається па тріотизм. За волю батьківщини поетеса бореться могут ньою зброєю, яку отримала з Божої ласки — словом. Вона закохана в Україну, перед її очима стоїть візія української держави. Поетеса вірить в українську людину, хоч бачить її хиби. Вона вірить у людство, у природу, відгукується на щоденні події — поведінку людей, тварин, на оперу, на листа переслідуваних в Україні, на стукіт коліс життьового поїзду, який везе кожну людину шляхом її призначення. Вона полюбила австралійську Україну і здобула собі серця земляків, які з тугою ждатимуть на поновну зустріч з нею. Після від’їзду Г. Черінь українська радіо-програма передала з платівки два вірші про Австралію, написані пое тесою в літаку і її подяка за гостинність, якої зазнала на австралійській землі. Радіо-станція передала також вірш О. Ільків п. н. ’’Вітаємо Ганну Черінь”. Українська громада в Сіднеї жаліла, що перебування Г. Черінь серед неї було таке коротке. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
