Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Все більше спогадів і менше сподівань... І на чолі утрат сліди глибокі... Як непомітно ближчає та грань, Що жде за нею прикінцевий спокій! Так гірко відати, що юність відцвіла! Та нарікань і розпачу немає, — Така відміна зрештою мала: Колишні мрії досвід заступає. Так дерева, відцвівши навесні, Тільки на те годують соком віти, Щоб в дні серпневі, теплі та ясні, Упав на землю овоч соковитий. Дівчинку здибав колись маленьку Там, де землю Дніпром розколото: Вибирала з води у жменьку Синє золото... І таке тоді небо було безкрає. Поможи мені, дядю, трошки!... ...А в самої очей немає — Волошки. Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер! Чи далося ж тобі те золото! ...Вже мені не сміятись тепер По-старому, безглуздо-молодо... ЄВГЕН ПЛУЖНИК Каменя один приділ — лежати. Вітрові один закон — лети! Тільки я поставлений питати Як не цілі, то бодай мети... Та хоч як — в лиця свойого поті — Зважу міру явищ і подій, — Камінь той лежатиме і потім, Вітер той летітиме й тоді. По той бік пристрасти народжується ніжність. О, спрага вуст! Гарячий поклик тіл! Воїстину прекрасен їх приділ — По той бік пристрасти навіювати ніжність. Чого ж ти ждеш? Лишилося так мало! Розкрий обійми, наче помах крил — Лети й лети! Це ж те, що статись мало... По той бік пристрасти байдужости приділ. Євген Плужник. Три збірки Інститут Лі+ератури ім. Михайла Ореста. Мюнхен 1979 Суха й тендітна лінія плеча, І ліктів — по-дитячи гостра; А вже не раз я нишком помічав, — Очей цікавість і непевний острах Враз вибухають викликом, і сміх Вуста торкає... — Дівчино, ти — жінка! Перша збірка поетова віддзеркалює ще ранні роки поетичних експериментів і світоглядових шукань, в другій і третій збірці зрілий Плужник споглядає на людське життя і світ з погляду вічности і вчиться ”у природи творчого спокою”. Сядь нишком — і сиди! Бо зайвий звук, найменший кожен порух — І замете усі твої сліди Легкий, як час, тисячелітній порох! (с. 169) Нове видання включає критичний есей про Плужника пера Володимира Державина, спогад Миколи Тайги про смерть поета та вірш Бориса Олександрова п. н. "Поет на Соловках”. Книжка видана дуже дбайливо, на доброму папері, в твердій оправі, з мистецьким оформленням Мирона Левиць- кого. В тексті — цілосторінкова фотографія Євгена Плужника та репродукції оригінальних обкладинок збірок ДНІ, РАННЯ ОСІНЬ та РІВНОВАГА. Упоряд ники потрудилися додати до книжки коротку хроно логію життя і творчости Плужника, що її назвали ’’Біографічною канвою”. Ця біографічна канва, як і Плужникова поезія — дуже лаконічна, і дуже ви мовна. Марта Тарнавська В ПОШАНУ ПОДРУГИ БЛ. ГАЛИНИ ДИДИК ПАМ’ЯТІ В днях 17-го і 18-го травня 1980 року відбувся на Сою- зівці З’їзд бувших учнів бережанської гімназії. На зустріч прибуло звідусіль біля 300 осіб; священики, лікарі, інже нери, педагоги, мистці і інші. Комітет, який очолював М. Єй- на відзначував 175-річчя існування цеї середньої школи, однієї з найстарших учбових заведень на землях Західньої України. Активну участь у програмі того З’їзду брали також був ші учениці учительської семінарії в Бережанах. Під час бен кету Наталя Хоманчук зложила в імені товаришок привіт в якому підкреслила нашу безмежну тугу по втраті Батьків щини, а також обов’язок української еміграції розкиненої по всіх закутках світу сповняти призначену їй місію: ознайом лювати чужинців з змаганнями українського Народу за його волю й за Самостійну Соборну Українську Державу. Згадуючи героїв бережанської землі вона згадала теплими словами героїню, довголітню каторжницю мордовських та борів сл. п. Галину Дидик, подруги з юних літ. З тієї нагоди в пошану Галини Дидик, присутні пані, бувші семінаристки: Ростислава Іванчук Качала, Наталя Лонкевич Ґуран, Наталя Швець Клецор, Наталя Пайончків- ська Хоманчук, Ольга Бородайко Целевич, Іванка Бачин- ська і Рома Крамарчук Лупанько зложили . . .150.00 дол. З тієї суми 100 дол. передали ми товаришеві шкільних літ проф. Володимирові Савчакові на ’’Фонд Катедри Українознавства” при університеті в Мельборні, Австралія. Він робить старання таку катедру відкрити. Решту 50.00 дол. складаємо замість квітів на могилу в пошану імени покійної Галини Дидик на ’’Пресовий Фонд” журналу СУА Наше Життя . Наталя Хоманчук
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
