Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ігор посміхнувся. — Я багато скористав з вашої колекції, — сказав він, — і мушу сказати, що як на таку малу бібліотеку, ваша колекція українознавчих книжок тут непогана. — Я, між іншим, давно хотіла запитати вашу думку про це. Але ви завжди умудрялися приходити тоді, коли мене не було в бібліотеці. — Я робив це навмисне, — сказав Ігор. Оксана була заскочена такою несподіваною від повіддю, а головне — такою відвертістю. — Вибачте, — вражено сказала вона, — я мушу йти. — Сподіваюся, що ви не гніваєтеся на мене за те, що я сказав... — Ні, ні, — змішалася бібліотекарка, — чому ж... За правду не потрібно гніватись... властиво за вашу відвертість... В таких випадках завжди треба подумати — гніватися чи не гніватися. Я бажаю вам всього найкращого, Ігоре, — сказала Оксана й повернулася, щоб відійти. — Я не хотів би, щоб ви подумали, що ви неприємна мені особа і що я вас оминав з цього приводу. Зовсім ні. Я дуже вдячинй вам за допомогу, — зніяковіло сказав Ігор. — Знаєте, коли я вперше прийшов сюди, ви мені так багато й так докладно пояснювали про вашу колекцію, що я... збентежився. Я думав, що кожного разу, в кожні мої відвідини, ви робитимете те саме. Будете мене ’’програмувати”. А я такого не люблю. Не люблю пояснень, про які не питаю. Можливо в мене погана вдача. Але я вже такий... Я люблю до всього доходити сам. От і з моїм українством... Мої батьки з самого малку посилали мене до українських шкіл. Звичайно, тепер я їм за це вдячний. Але в той час я так не думав... Тоді мені здавалося — та так воно й було! — всі ніби говорили, наказували: ’’Люби! Ти мусиш це любити, бо це твоїх батьків, твоїх предків, а тому, значить, і твоє!” О, це ’’мусиш любити!” А як можна любити те, чого як слід не розумієш? А хіба ж можна любити тому, що мусиш? Пригадую, нам задавали в школі читати ’’Наталку Полтавку” Котляревського... ’’Чорну раду” Куліша.. Навіть моїм батькам тяжко було розуміти мову цих творів, не говорячи вже про зміст... Пригадую, як плакали старші жінки на виставі ’’Наталки Полтавки”. Я думав тоді: чому вони ппачуть? Напевно бачать щось таке, чого не бачу я. Мої батьки з зацікавленням дивилися на п’єсу, апе не плакали. А я сидів поруч них, бо мусів. А я дуже не пюбпю змушень! — Отже, виходить, що ви переглянули чи навіть перечитали всі ці книжки з нашої українознавчої колекції виключно з свого власного бажання? — спитапа Оксана. — Уявіть собі, що так. І збираюся поглибити свої знання в цьому напрямку, наскільки зможу. Не для фаху. Я не вибрав своїм фахом україністику. Просто для самого себе. Хочу глибше зрозуміти — хто я,. Я читаю книжки й українською мовою, але це для мене набагато тяжче, ніж англійською, мушу часто заглядати в словник. Не дивлячись на те, що я ходив до суботніх українознавчих шкіл.. — він хвилинку подумав, — одинадцять років, і ми вдома розмовляємо виключно українською мовою. — Я вже знаю, Ігоре, що ви не любите пояснень, яких не прохаєте, — посміхнулася Оксана. — Не знаю, чи ви любите запитання. Якщо ні, дозвопьте мені одне, пише одне, гаразд? — Будь паска, — посміхнувся Ігор. — Я слухаю. — Що спонукано вас зацікавитися культурою ваших предків? Д о кінчвнн я буде приходять музичні твори, власне тієї ’’легкої” музики, а рівночасно чимраз тяжче або і зовсім неможливо дістати ноти Січинського, Нижанківського Людкевича, Леонтовича та інших. Співаки, які ще давніше приїхали з України на еміґрацію, правдо подібно ховають твори тих композиторів по своїх шухпядах та, на жаль, чомусь не зацікавлені передати їх молодшому поколінню. А шкода, бо власне ми тепер маємо змогу нести ті музичні твори в чужинецький світ. Теперешні українські композитори, на жаль, замало компонують, а якщо і компонують, то не знати, де їхні твори можна дістати. Причина може бути та, що наші музики не знаходять відповідних фондів, щоб опублікувати свої твори. Також важко знайти вокальні твори компоновані на меццо-сопрано, в порівнянні до німецької, італійської та французької музики. Відчувається болючу потребу організації, яка б займалася опубпікуванням наших музичних творів а також і перекладала слова пісень на чужі мови. Передаваймо їх молодому поколінню, а тоді наша музична культура за кордоном разом з іншими ділянками мистецтва, не пропаде. НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1980 17 Д окінчений: X. Р. ЛИПЕЦЬКА акомпаніюють мені на фортепіяні. Платівку вже грали на радіо стації WQRS. X. К. Щ о л ю б и т е с п ів а т и ? Я к и х а в т о р ів ? X. Л. Я люблю співати перш за все українські пісні. Вони мені рідні і близькі. Для них даю свою власну інтерпретацію. Думаю, що вона правильна, про що свідчать позитивні відгуки моїх слухачів. Також люблю німецькі пісні ’’Lieders” композиторів: Schubert, Schuman, Wolf, Mahler і, очевидно, Моцарт. Думаю, що Моцарта повинен співати кожний співак, який серйозно ставиться до вокального мистецтва. Моцарт дуже добрий на технічне удосконалення голосу, хоч не є легкий. Люблю співати оперові арії композиторів Верді, Massente, Rossini. X. К. Я к В и с п р и й м а є т е у к р а їн с ь к у к л я с и ч н у м у з и к у , я к т е ж м у з и к у л е г ш о г о ж а н р у ? X. Л. Я не критик, і мені трудно дати правильне окреслення щодо української музики як такої. Ми маємо великих композиторів клясичних пісень, які сміливо можна співати на світовій арені. Я люблю співати клясичні композиції, хоча більшість слухачів домагаються пісень легшого жанру. З України тепер
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
