Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВАСИЛЬ КОСТРИЦЬКИЙ СТАРІСТЬ Нічну тишу несподівано порушив приглушений дитячий голос: — Мамо! Мати не відразу відповіла. Вона не сподівалася цього. Вона думала, що її Горунцьо вже спить. Прислухалася. І знову до неї прилетів цей запитливий приглуше ний, але цілком виразний голос її сина: — Мамо!? — Що таке, Горунцю, чому ти не спиш? — запитала вона, ще почекавши. — Мамо, а коли я буду старий? О!., питання. Таке дивне, несподіване питання! І таке просте... а як дати на нього таку ж просту, ясну, зрозумілу для дитини відповідь? їй самій часом здавалося, що вона вже стара. Правда, не дуже стара, але ж... а тут її дитина про це питає. Оце недавно її чоловік приніс був подарунок і побажав їй кріпкого здоров’я на много літ. Тоді вона собі пригадала, що їй скінчилося того дня 27 років. І чомусь тоді їй набігла думка, що вона вже така стара: 27 років! Так багато! — А чому ти питаєш? Дитяче ліжко заскрипіло і хлопчинка прийшов до матери. — Мамо, я хочу до тебе, — і він скоренько вигідно вмостився коло неї під ковдрою. — Мамо, — шепотів він їй тепер вже до вуха, — що то таке ’’старий”? А чи я буду старий? Чи ти будеш старий?., хм... — секунди бігли — багато їх — мовчазні, темні, однакові і порожні. Ні одна з них не помагала їй. У поспіху мати шукала відповіді, але вона не знаходилася. Хлопчик чекав. Сон не брав його. — Мамо?.. — Горунцю, почекай. А... а ти хотів би бути старим? — Я не знаю. — А може ти вже старий? — А який я старий? — А скільки тобі років? — спитала вона. — О... ти знаєш. — А ти не знаєш? А ну, а ну, скажи мамі, скільки тепер маєш рочків. Хлопчинка витягнув з-під ковдри руку з розчепіреними пальчиками, підніс її високо, але навіть йому самому нічого не було видно. — Я знаю. А ти не бачиш, не бачиш! — засміявся він. — А так, нічого не видно. — І аж нарешті, догадавшись з його руху, вона впіймала його ручку за розчепірені пальчики і жвавенько голосно порахувала: — Ага, тепер знаю. Маєш чотири роки. А де п’ятий? — Нема! — і він хотів уже сховати руку. Але мама похапцем знайшла і п’ятого і Горунцьо тепер уже зовсім голосно розсміявся. Мати затулила йому долонею рота. — Будь тихо! Чому не спиш? Вже дуже пізно. Треба спати. Я хочу спати. — А я не хочу! Мамо, скажи, коли я буду старий? Га? А ти стара? — Ні... ще ні. — А бабуня стара? — О, так, вона стара. — А дуже стара? Це питання мати зустріла, як великий камінь на дорозі: її мати не була аж така стара вже... але... Знову виринула довга павза, повна безуспішних пошуків за негайною відповіддю. — Ні, не дуже стара... але стара. — А коли я буду старий? — допитувався малень кий Ігор. — Горуньку, ти краще спи. Вже дуже пізно. От, як не будеш скоро спати, то до завтра станеш старим — поспішила припечатати цю істину мама. — То я не буду спати! Я хочу бути старим! А який я буду старий? Га? Такий, як бабуня? Га? Скажи. Мамині обійми бувають часом такі сильні. Але вони не такі страшні. Вона не здушує так, як дядько Максим. — Ходи, мій старенький. Спи вже, ну, спи! Та не крутися ти, ну... лягай вже... будеш, так, будеш старий, як бабуня. Тільки спи тепер. ’’Тільки не так скоро, не тепер” — хотіла ще додати, але вчасно спіймала себе на цьому і промовчала. Маленький Ігор задоволений позіхнув, зробив собі кубельце під боком у мами... витягнув ніжки... було так ладно тут... утульно, так тепло! І раптом чомусь дуже захотілося спати. Широка, темна, величезна, м’яка і тепла запона сну і спокою всевладно і тихо спустилася на обох і на все довкола. Все затихло. Ф і л я д е л ь ф і я . Б е р е з е н ь 1 9 7 7 р . Б .
Page load link
Go to Top