Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
НАРІКАЙМО — АЛЕ НЕ ДУЖЕ О-КА Ми вже так звикли, немов воно належить до гро мадського вироблення та орієнтації, постійно нарікати на деякі справи чи факти. До таких включаємо завжди нарікання на нашу молодь. Вже трафаретом стало твердження, що серед молоді справа вживання української мови щораз гірша, а зацікавлення українськими проблема ми щораз менше. Безумовно, воно так і є — тільки хто винен: ми чи вони? Але не розпочинаючи дискусії на "паки і паки” обговорювану тему, здається, що ми всі так привикли до того трафарету, що не добачаємо позитивних проявів і звороту до кращого. Як приємно отже поділитися переживанням, що наповнює оптимізмом, а перш усього каже нам застановитися, заки генералізуємо наше ремству вання на молодих українських людей. Недавно відбувся у Філядельфії щорічний баль преси з вибором ’’кралі і князівен” української преси. Либонь ця нефортунна назва викликує у нашій громаді, зокрема у молодшому поколінні за стереження, нехіть, а то і критику таких імпрез. Критики, звичайно необізнані з способом селекції та праць жюрі на таких балях, не знають, що це не є взятий живцем із американського світу звичай конкурсів на жіночу красу, в яких міряють величини поодиноких частин тіла кандидаток і вся увага є спрямована на зовнішній вигляд. Сьогодні вже й це проминуло, та від кандидаток на різні ”Місс” вимагають не лише краси але і знання. Наших репрезентанток української преси оцінюється за їхню інтелігенцію, знання українських проблем, української мови й активність в українському житті. Тому не раз наша громада дивується, чому ця чи інша кандидатка була вибрана ’’кралею”, коли вона "не виглядала аж так гарно" Ось стільки для пояснення. На цьогорічному балі мені довелося, вже вдруге бути саме у такому жюрі. Завдання невдячне, до якого важко найти охочих, бо гнів, розчарованих Докінчення: ДИВНА ЗУСТРІЧ Невиплакані сльози зворушення кам’яніли колючим перстенем довкола серця... Отто сів до стола. Крізь замрячені очі він бачив свічку встромлену в хліб, трохи сіна на столі, миску з пшоняною кашею, сушені черниці-борівки. Господар просив, Отто щось їв, щось говорив, щось слухав, помагав співати... Кузьмич оповідав дальше про Львів і про все те, що Отто знав. Треба було вести душевну боротьбу, щоб не зрадитись. Було по півночі... Отто стиснув руку господаря і перейшов до кімнати, де спали його товариші недолі. Підійшов до ношів. Лице хворого сіріло землею у світлі догоряючого вогню. Отто вислідом мамів, буває дуже грізний. Але як приємним стало, однак, тим разом наше завдання! Перед нами проходили одна за одною сімнадцять українських дівчат у віці між 17 а 21 років, кожна з повним знан ням української мови й українських проблем, кожна активна в молодечих і студентських організаціях, кожна з виробленими поглядами на актуальні справи. Це була справжня насолода вести розмову з кожною із них, слухати розповідей про їхнє життя, науку, пляни на майбутнє. Ось Марійка з Кенсас розповідала нам, як вчить своїх молодших братів українознавства, як їхня родина залишилася українською в американському морі. Дві сестри Оля і Маріяна дивували своєю надзвичайною активністю в українській громаді, Галя з бистрими очима захоплювала своїм декля- маторським хистом, а Лада своїми виробленими поглядами. Ми слухали цікавих плянів Люби, яка думає писати книжку про своє українське коріння, дивувалися Марті і Лесі, які хоча спішать закінчити каледж за три роки, находять час працювати в українській спільноті. Скажете, "там були найкращі", ”це виїмок” Але це були дівчата з різних міст, із різних середовищ, різних організацій, і сімнадцять виїмків то таки ба гато. А в тім рівень їх вищий, як пересічно, у мойому досвіді дотепер та, що це таки дає причину до застанови, чому воно так. Пишуть соціологи, що еміграційна спільнота може вдержатися лише ’’застриками” з живого материка. В останньому році ми дістали такий "застрик” більше, як-колинибудь досі. Чи може це він поділав особливо сильно на нашу молодь? А може та групка, яку ми мали щастя зустріти тепер, це ще один доказ наскільки сильне українське коріння в українських жінок? Але, яка б причина не була, наш останній досвід каже: ’’Нарікаймо — але не дуже, бо так воно не є погано, як ми часом думаємо” швидко докинув дерева і підбіг до ношів... Там лежало неживе тіло.. На другий день доволіклися назад до ляґру. Гур- ток полонених перебіг попри Отта. Хтось відломив дошку від магазину з харчами. Заки прийдуть вар тівники, можна вхопити хліба, а може й сала трохи. Санітар підбіг до Отта: Принесли одного з пору баною рукою! Отто завагався на мить куди йти і... потягнув валянки поснігу в напрямі ляґрового медич ного будинку. В кишені кожуха щось шелестіло. Отто витягнув кусок хліба загорнутий в білий папір. На папері були чотири слова: Я Вас пізнав. Кузьмич. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
