Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
М арт а Тарнавська ТЕКСТИ ПІД МУЗИКУ ФОНТАН (румба) Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Цей день — чи пам’ятаєш ти цей день: душа дзвеніла від пісень це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, в млі самоти блиснула ти, так, як цвіте падолист — на те, щоб в красі відійти... Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Здається, що був лиш сон це — це наше рандеву: та в очах промінням грало сонце, ти була тут справді, на яву. Іду щодня до фонтана, слухаю, як шумить: в цьому шумі туга моя п’яна — ах, вернися з’яво хоч на мить! 1972 СІЛЬ ЗЕМЛІ (марш) Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, — ішли у Крим — так ми за море подались, хоч заповіли-поклялись, що ми ще вернемось колись у рідний дім. На преріях сини степів знайшли найбільший скарб скарбів: вільне життя і гордий спів — свободу — сіль землі. Чумацький знаєм обичай: гостинців скрині повні вкрай — ми привезем у рідний край свободу — сіль землі. 1975 ТИ НЕ ЗНАЄШ (танґо) Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч сьогодні на небі синь райдужна, хоч весна зове в зелену даль. Ти не знаєш, що якраз у цю мить теплий вітер вирок долі нам приніс, що востаннє в грудях серце так тремтить, і що більше не треба кохання сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, ти не знаєш, що холоне в жилах кров, ти не знаєш, що минулася любов, і що пожар у юній душі погас. Світ довкола такий погожий: сонця радість розсипав день, але туги розважити не може ні весна-ясна, ні спів пісень. Ти не знаєш, що якраз у цю мить теплий вітер вирок долі нам приніс, що востаннє в грудях серце так тремтить, і що більше не треба кохання сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, ти не знаєш, що холоне в жилах кров, ти не знаєш, що минулася любов, і що пожар у юній душі погас. 1972 Я ЛЮБЛЮ ВСІХ ДІВЧАТ (фокстрот) Признаюся із жалем: я тікаю від проблем, в мене слава лиха, я — мовляв — не жених... Я ж люблю всіх дівчат, хоч усі вони кричать, щоб нарешті я вибрав з-поміж них. Була в Канаді осінь — заманив мене ліс: Надійка сниться й досі у сяйві жовтих кіс — та Наталка чарівна — кожній княжні рівня — моє серце загріла в зимі. Серед зелені трав, як настала весна, Ніну я запізнав — ах, була весна? Та запахло літом з піль і новий секс-апіль вже запаморочив розум мій. Ах, друзі молоді, порадьте у біді: як виректись любови, коли вона мій лік? Люблю дівчат усіх — це мій найбільший гріх, надто пристрасний я чоловік.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
