Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Будем мішати тай трембітати. Як заграв Юрій у свою Трембітку тай мідяную, Пішли голоса по всіх Буковинках, по всіх полонинках. Усі долини тай зазеленіли, Усі полонини тай у цвіту стали. Тай соловії повилітали, Повилітали тай защебетали. Тай усі овечки та заблеяли, Тай вівчарики заспівали: На високій полонині буйний вітер віє, Яка весна веселенька все си зеленіє. Якаж тота полонинька весела, весела, Як до неї вирушили худібка Із села. Ідеш душко в полонинку Там меш літувати, А мині би молоденькій Журу кочувати. Співи птахів (які д-р І. Сеньків має награні на тасьмі і які присутні на доповіді почують) відіграва ли в староукраїнських культах плодючости землі дуже важливу ролю. Нарід утотожнював їх з душами померлих родителів і закликав щороку на весні хоро водними танцями і співами до себе. Солов’ї, зозулі, жайворонки і ластівки були не лише звістунами весни, але вони також приносили весну, тобто тепло, плодючість, життєву радість, розквіт природи. В кон цертах беруть участь інші птахи як дрозди, віль шанки, ворони і дятелі. їм акомпаньюють раз зблизь ка, а раз здалека жаби, це простолюддя наших лугів, озер і рік. Слухаючи, сприймете повне відчуття української природи, яка пробуджується до нового життя і гуде, гуде, звучить радістю і співом. Чорногора це наш Олімп, але не староукраїн ських богів і богинь, лише громових володарів, бісів, відьом і упирів. Вони перебувають тут постійно в скалах, безоднях і в криволіссю. Але найбільше товпляться вони коло чорногорських озер, поло жених високо між горами, як озеро Данцер або Гутин Томнатик. Багато чортів злітається сюди з лісів, полонин і нетрів на відьмачі розійгри і оргії, які відбу ваються тут на берегах чорногорських озер. Озера ці зачаровані і небезпечні. Хто відважився б вступити в таке озеро, того зразу тягне таємна сила в глибину, а хто кинув би камінь в темносиню воду, зразу буде чути грюкіт громів і гомін наближення бурі. Народнє повір’я каже, що на берегах чорногір- ських озер є розташована велика індустрія громових царів, володарів, чортів і відьом. Це центр їх постійної агресії і загрози для цілого світу. Тут виробляють вони градові кулі різної величини і сили удару. Тут чортівські стратеги видумують різні роди таємної зброї на біду людям та природі. Відьми пакують їх в мішки, а чорти розвозять їх крилатими кіньми по цілім світі. Небезпеку чорногорських громових володарів були в силі відчути і зрозуміти лише наші віщуни, заклиначі, градовники і хмарники. Це нащадки староукраїнських чарівників, жерців і волхвів, які поодинці виступали до боротьби з демонічними силами природи. Знаряддями їх надприродньої боротьби були чари і магія: замовлення, таємні рухи рук, ніг і очей, дальше-різні заборони праці у визначені дні і свята. Магічні борці приготовлялися до своєї професії довгі роки. Вони постили і святку вали дні громових святців: Прокопія (21. VII), Гавриїла (26. VII) Кирика (28. VII), Марини (ЗО. VII) Пантелеймона (9. VIII), врешті пророка Іллі (2. VIII). В ці дні громові віщуни до нікого не говорили, лише шепотіли замовлення і молитви. До сходу сонця ходили вони по воду до дев’ятьох джерел, поклонялися сходячому сонцю, джерелам і ватрі (вогню). Не раз лазили вони цілими днями мовчки по лісах і підглядали де гадина чатувала на жабу або інше сотворіння, щоби його живцем проковтнути. Тоді заклинач блискавично рятував життя невинного сотворіння терновою паличкою. Завдяки цьому добродійству прибирала тернова паличка магічну силу, потрібну віщунові до оборони перед градо вими хмарами. Коли в природі залягала гробова тиша і здалека було чути грюкіт громів, тоді люди і худобина були дуже неспокійні. Вони інстинктово відчували, що надходить чортівська небезпека. Тоді проти демо нічних сил виступали градові заклиначі самітньо і наго. Була це культова нагота, потрібна до збільшен ня антидемонічної сили. Спершу заклинач закресляв паличкою в повітрі границі, які градові володарі не сміли переступити. Потім з піднесеними вгору руками і з грізною міною кричали вони до темних хмар: ’’Заклинаю вас громи, громовинята, тучі, тученята, ідіть на ліси і дебра. Тут до нас не маєте права!” Докінчення на ст. 17 Гора Ґрегіт в Чорногорі. Chornohora in the Carpathians. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
