Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА ХВАЛУ САМІТНИМ В 50-их роках, коли ми пізнавали Америку зблизька, нас виїмково вдарив образ численних жінок неокресленого старшого віку з неодмінно біло-синявим волоссям і в капелюшку з квітами на ньому. їх ми бачили всюди; одинцем на вулицях, у вели ких крамницях, а цілими гуртами на полуденках у ресторанах, на ’’пополуднівках” в театрах чи кінах. Часто поруч із штучними квітами на капелюхах, носили вони ще живі, прикріплені на грудях, у формі т. зв. ’’корсажів” Все це разом викликувало в нас ’’новоприбулих” трохи здивування і трохи насміх. Сьогодні в 70-их роках таких вже не побачите, хіба може ще десь у малих містечках середньої Америки. Чиж б не було більше старших самітних жінок? Вони є, тільки в іншому вигляді: спортовий костюм, штани, гладка зачіска на темному волоссі, обгоріле від спорту і сонця обличчя. І вони далі заповнюють пополудневі вистави в театрах, музеї, крамниці — але поруч того також жіночі товариства, віча та демонстрації за рівноправність. І якось зовсім вже вони нам не смішні, а навпаки, викликують повне зрозуміння. Це ж відома річ, що в Америці пересічний вік життя жінок куди вищий, як чоловіків і в наслідок того є тисячі самітніх старших жінок у кожному місті. Звичайно вони стараються заповнити свою самоту в якийсь позитивний спосіб, як через поширення свого світогляду, поміч другим, зацікавлення політичними акціями. У нашій спільноті самітніх, старших віком жінок пропорційно так само багато, лише частенько їхня доля і їхні життьові переживання були куди важчі, трагічніші. Але все ж таки, яке щастя для них, що проминули безслідно часи старих, незаміжніх тет, що коротали своє життя як служки-швачки в родині або бабунь-вдовиць, що заповнювали дні вишивками чи куховаренням. Цей тип невдоволеної, ’’згіркнілої”, всекритикуючої жінки перейшов вже до історії нашого соціяльного буття! Сьогодні, наші самітні жінки зовсім не позаду своїх іншомовних посестер. їх побачите на кожній нашій культурній імпрезі, вони найбільше вдячні слухачі доповідей, вистав, курсів, завжди жадні чогось навчитися, чогось нового послухати. Вони найточніше вичитують нашу пресу, найбільше книжок позичають у бібліотеках. І здається, що вони вдержують найтісніший зв’язок із рідними в Україні, готові завжди і тут і там до помочі. їх теж бачимо, як членів наших організацій, на різних постах, від славних ’’вареникових" пань — до провідниць жіно чих організацій. Може декому мої спостереження будуть вида ватися переяскравлені, може кожний читач відразу найде поміж знайомими примір, що так гарно воно не завжди є. У мене однак живо стоїть перед очима образ цілого ряду так знаних добре усміхнених, заці кавлених жіночих облич, що їх постійно зустрічаю на кожнім кроці нашого громадського життя. Це саме ті самітні, що не піддаються тягареві смутку, жалю над собою, небезпек великого міста, фізичним недо маганням, а стараються корисно виповнити своє буття і дати другим щось зі себе. Честь їм і слава за те! О-КА Докінчення: Т. ШЕВЧЕНКО Власними силами, бачить поет, не зможемо пере родитись і в Псальмах звертається до джерела життя, до Господа Бога. ... поможи нам, ізбави нас Вражої наруги! Поборов Ти першу силу, Побори і другу, Ще лютішу!... Встань же Боже, — поможи нам Встать на ката знову! Поет вірить що: Господь любить свої люди, Любить, не оставить, Дожидає, поки правда Перед ними стане... А поки зрозуміють правду, Господь обіцює поставити на сторожі коло них слово: Воскресну нині! Ради їх Людей закованих моїх, Убогих, нищих.... Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово... Оце огненне слово Боже в творчості поета стоїть на сторожі нашого народу. Воно постійно горить, животворить ласкаво в любові, співчутливо в нестерпному болі за всіх покривджених, палає у гніві на неправедних і на катів, горить наказом ’’Вставайте! Кайдани порвіте! Борітеся! Поборете! Вам Бог помагає!” Навіть на засланні в особистій ліриці, притишеній споминами та тугою, відчуваємо вогонь душі як і в усьому, що поет написав. І дійсно факти переконують нас, що огненне слово Шевченка притягає людські серця по всій землі, воскрешає мертвих, запалює любов’ю, і постійно палає на грані двох світів: фізичного та метафізичного, палає невгасимим полум’ям. В икористані джерела: 1) Т Ш евченко, Кобзар, вид. "Т р и зу б ” , Вінніпеґ 1952-1954 2) Т Ш евченко, Твори Т XIII, вид. М. Д енисю ка, Ч ікаґо 1963 3)П. О дарченко, Світова слава Шевченка вид. Укра їнський П убліцистично-Н ауковий Інститут, Чікаґо 1964
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
