Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
сну. На Стрітення (15.2) стрічалася весна з зимою й вела з нею боротьбу, яка не раз продовжувалася й ніхто не міг передбачити, коли прийде пора сівби. Хлібороби нетерпляче виглядали весну і старалися помогти їй побороти зиму. Вони палили на городах вогні й виголошували замовлення, якими старалися прогнати мороз і зиму (смерть) у безвість і за море. Одночасно поздоровляли щоранку сходяче сонце, покланялися йому й обожували його життєдайну силу. У центрі тих аграрних дій стояли первісно померлі родителі, які зі зростом хліборобства замі нилися з давніх патронів життя в покровителів урожаю хлібних рослин. В уяві народу ніщо не діялося в природі без волі родителів. Завдяки їм танув сніг, зникав мороз, наставало тепло, зростали, цвіли й колосилися збіжжя. Узимку родителі (нав’я) перебували переважно у воді, а на весну їх закли кали й проводили хороводними танцями й співами з води на поля, де вони охороняли збіжжя аж до жнив від усяких небезпек. Відвічна загадка життя і смерти завжди займала уяву людей. Твором народної фантазії були: веге таційний культ хлібних рослин і культ померлих родителів, які були так тісно з собою пов’язані, як життя і смерть. Тіла родителів хоронено в землю, з якої виростали хлібні рослини завдяки родителям — символам плодючости. Така була логічна конклюзія хліборобів. На їхню думку, на світі ніщо не гинуло, лише зміняло свою форму. У міжчасі досліди модер них наук фізики і хемії підтвердили правильність цієї народної філософії життя. Згадані культи супроводилися хороводними танцями й співами, якими дівчата й молодиці витан цьовували та виспівували весну (тепло), життєву енерґію природи і зріст рослин. Ці аґрарно-риту- альні дії могли виконувати тільки статево дозрілі дівчата й молодиці з огляду на їх здібність зачаття й родження. Вони були черницями староукраїнських культів род і рожаницьта інших богинь плодючости, назви яких, на жаль, не збереглися. Дівчата хором закликали весну, звертаючися до родителів у формі птахів, звістунів весни: жайво ронків, ластівок, соловейків або гоголів. Ой, вилинь, вилинь гоголю. Зеленеє житечко, Винеси літо з собою, Хрещатий барвінок, Винеси літо-літечко, Запашний васильок. Тоді другий хор імітував з допомогою відпо відних танечних фігур і жестів приліт кликаних пта- хів-родителів, яких утотожнювано з теплом, житом і квітами. Ці пісні-гри і замовлення супроводилися в словесних я-формулах і виразах, в основі яких лежала первісна віра, що сильне антропоцентричне бажання може бути здійснене, якщо його розмальо вується в усіх можливих подробицях. Згадані в пісні барвінок (Vinca minor) і васильок (Ocimum basilicum) були святими рослинами померлих родителів і відігравали важливу ролю в народній медицині. Барвінком прикрашувано гроби родителів, а василь ком вистелювано домовини, щоб їм пахло у гробі. Після церемонії кликання, приходу й вітання весни (тепла) наступала головна обрядова дія хоро водів: сіяння старовинних хлібних рослин: маку, проса, гороху та інших. Гру цю характеризує багат ство мотивів, танкових фігур, мелодій і форм, якими зображувалося не лише сіяння хлібних рослин, але також заворожувалося їх зростання і завивання, щоб були сильні, буйні та плодючі. Мак (Papaver somniferum) був від віків у багатьох народів символом плодючости. Греки зображували свої богині (Деметеру, Афродиту) з голівками маку в руках. Просо (Panicum miliaceum) вирощувано вже в кам'яній добі. Як зерна маку, так і дрібненькі зерна проса (пшоно) були також символами плодючости та багатства. Просяна каша була традиційною пожи вою на весіллях. Вона відігравала важливу ролю в різних любовних чарах. Зернами маку або проса обсипувано хати навколо, щоб охоронити їх перед відьмами й уроками. Горох (Pisum sativum) сягав також своєю культу рою в кам’яну добу. Горох і біб (Vicia faba) були культовою поживою померлих. Від новогрецького слова kukkia (koukki - біб) походить назва нашої куті. Кутю вариться з зерен пшениці, але в минулих віках домішували греки до неї більше бобу, звідси пішла її назва. У наших веснянках згадуються ще інші старо давні рослини як морквиця (Daucus carota) і пастер нак (Pastinaka sativa), які віками були загальною поживою простолюддя, поки їх виперли картопля і кукурудза. III. Веснянки і гаївки не дійшли до нас у своїй первісній формі. Вони постійно змінялися і затра чували свій обрядовий характер і зміст. їх місце зайняли інші теми, головно теми й мотиви весілля, сватання та одруження. Весільні теми переважають, бо вони найбільше цікавили дівчат. Вийти добре заміж було колись мрією кожної дівчини. Так колишнє місце замовлень доброго врожаю хлібних рослин зайняли у веснянках і гаївках замовлення щасливого одруження, при чому мотиви аграрних обрядів використано для весільних цілей. У поданих тут веснянках і гаївках віддзеркалюється патріяр- хальна ментальність наших дідів і прадідів. 1. У веснянці "Зелений шум” розмальовується краса української весни. Але серед цієї ідилії чути постійно плач дівчини, яку доля змусила вийти заміж і жити з нелюбом, п’яницею або гультяєм. Давніше не було звичаю давати дочками професійний вишкіл. Віддати дочку заміж уважалося за найліпше забез печення її майбутности. 2. Мотив весільного примусу ілюструє веснянка ’’Просо” Дівчата стають у ряд і звуться під час гри ’’дочками” Одна дівчина грає ролю "матері”, а друга ’’господині” По різних комбінаціях гри, підходить ’’господиня” до кожної ’’дочки”, виганяє її паличкою з ряду і каже: ”А заміж, а заміж!” Колись випихали дочок заміж, не чекаючи на іхню повнолітність. Моїй матері було 15 років, як виходила заміж. 3. У веснянці ”Зося-чорнуся” пропонується молодій панні вийти заміж за різних ремісників: столяра, шевця, муляра, сідляра та інших. Але вона відповляє і погоджується врешті вийти за рільника: ”Бо він буде поле орати, а я збіжжя засівати!” Це типово хліборобський світогляд. Хліборобство вважа лося за непохитну життєву екзистенцію. Селяни любили казати: ”3 хлопа мене ніхто не скине!” Тому вони з погордою дивилися на інші звання, зали шаючи їх чужинцям. В основі селянського думання лежала безкомпромісна засада "земля або смерть”, яка заважила на долі цілого селянства. Докінчення на ст. 32 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
