Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
сну. На Стрітення (15.2) стрічалася весна з зимою й вела з нею боротьбу, яка не раз продовжувалася й ніхто не міг передбачити, коли прийде пора сівби. Хлібороби нетерпляче виглядали весну і старалися помогти їй побороти зиму. Вони палили на городах вогні й виголошували замовлення, якими старалися прогнати мороз і зиму (смерть) у безвість і за море. Одночасно поздоровляли щоранку сходяче сонце, покланялися йому й обожували його життєдайну силу. У центрі тих аграрних дій стояли первісно померлі родителі, які зі зростом хліборобства замі нилися з давніх патронів життя в покровителів урожаю хлібних рослин. В уяві народу ніщо не діялося в природі без волі родителів. Завдяки їм танув сніг, зникав мороз, наставало тепло, зростали, цвіли й колосилися збіжжя. Узимку родителі (нав’я) перебували переважно у воді, а на весну їх закли кали й проводили хороводними танцями й співами з води на поля, де вони охороняли збіжжя аж до жнив від усяких небезпек. Відвічна загадка життя і смерти завжди займала уяву людей. Твором народної фантазії були: веге таційний культ хлібних рослин і культ померлих родителів, які були так тісно з собою пов’язані, як життя і смерть. Тіла родителів хоронено в землю, з якої виростали хлібні рослини завдяки родителям — символам плодючости. Така була логічна конклюзія хліборобів. На їхню думку, на світі ніщо не гинуло, лише зміняло свою форму. У міжчасі досліди модер них наук фізики і хемії підтвердили правильність цієї народної філософії життя. Згадані культи супроводилися хороводними танцями й співами, якими дівчата й молодиці витан цьовували та виспівували весну (тепло), життєву енерґію природи і зріст рослин. Ці аґрарно-риту- альні дії могли виконувати тільки статево дозрілі дівчата й молодиці з огляду на їх здібність зачаття й родження. Вони були черницями староукраїнських культів род і рожаницьта інших богинь плодючости, назви яких, на жаль, не збереглися. Дівчата хором закликали весну, звертаючися до родителів у формі птахів, звістунів весни: жайво ронків, ластівок, соловейків або гоголів. Ой, вилинь, вилинь гоголю. Зеленеє житечко, Винеси літо з собою, Хрещатий барвінок, Винеси літо-літечко, Запашний васильок. Тоді другий хор імітував з допомогою відпо відних танечних фігур і жестів приліт кликаних пта- хів-родителів, яких утотожнювано з теплом, житом і квітами. Ці пісні-гри і замовлення супроводилися в словесних я-формулах і виразах, в основі яких лежала первісна віра, що сильне антропоцентричне бажання може бути здійснене, якщо його розмальо вується в усіх можливих подробицях. Згадані в пісні барвінок (Vinca minor) і васильок (Ocimum basilicum) були святими рослинами померлих родителів і відігравали важливу ролю в народній медицині. Барвінком прикрашувано гроби родителів, а василь ком вистелювано домовини, щоб їм пахло у гробі. Після церемонії кликання, приходу й вітання весни (тепла) наступала головна обрядова дія хоро водів: сіяння старовинних хлібних рослин: маку, проса, гороху та інших. Гру цю характеризує багат ство мотивів, танкових фігур, мелодій і форм, якими зображувалося не лише сіяння хлібних рослин, але також заворожувалося їх зростання і завивання, щоб були сильні, буйні та плодючі. Мак (Papaver somniferum) був від віків у багатьох народів символом плодючости. Греки зображували свої богині (Деметеру, Афродиту) з голівками маку в руках. Просо (Panicum miliaceum) вирощувано вже в кам'яній добі. Як зерна маку, так і дрібненькі зерна проса (пшоно) були також символами плодючости та багатства. Просяна каша була традиційною пожи вою на весіллях. Вона відігравала важливу ролю в різних любовних чарах. Зернами маку або проса обсипувано хати навколо, щоб охоронити їх перед відьмами й уроками. Горох (Pisum sativum) сягав також своєю культу рою в кам’яну добу. Горох і біб (Vicia faba) були культовою поживою померлих. Від новогрецького слова kukkia (koukki - біб) походить назва нашої куті. Кутю вариться з зерен пшениці, але в минулих віках домішували греки до неї більше бобу, звідси пішла її назва. У наших веснянках згадуються ще інші старо давні рослини як морквиця (Daucus carota) і пастер нак (Pastinaka sativa), які віками були загальною поживою простолюддя, поки їх виперли картопля і кукурудза. III. Веснянки і гаївки не дійшли до нас у своїй первісній формі. Вони постійно змінялися і затра чували свій обрядовий характер і зміст. їх місце зайняли інші теми, головно теми й мотиви весілля, сватання та одруження. Весільні теми переважають, бо вони найбільше цікавили дівчат. Вийти добре заміж було колись мрією кожної дівчини. Так колишнє місце замовлень доброго врожаю хлібних рослин зайняли у веснянках і гаївках замовлення щасливого одруження, при чому мотиви аграрних обрядів використано для весільних цілей. У поданих тут веснянках і гаївках віддзеркалюється патріяр- хальна ментальність наших дідів і прадідів. 1. У веснянці "Зелений шум” розмальовується краса української весни. Але серед цієї ідилії чути постійно плач дівчини, яку доля змусила вийти заміж і жити з нелюбом, п’яницею або гультяєм. Давніше не було звичаю давати дочками професійний вишкіл. Віддати дочку заміж уважалося за найліпше забез печення її майбутности. 2. Мотив весільного примусу ілюструє веснянка ’’Просо” Дівчата стають у ряд і звуться під час гри ’’дочками” Одна дівчина грає ролю "матері”, а друга ’’господині” По різних комбінаціях гри, підходить ’’господиня” до кожної ’’дочки”, виганяє її паличкою з ряду і каже: ”А заміж, а заміж!” Колись випихали дочок заміж, не чекаючи на іхню повнолітність. Моїй матері було 15 років, як виходила заміж. 3. У веснянці ”Зося-чорнуся” пропонується молодій панні вийти заміж за різних ремісників: столяра, шевця, муляра, сідляра та інших. Але вона відповляє і погоджується врешті вийти за рільника: ”Бо він буде поле орати, а я збіжжя засівати!” Це типово хліборобський світогляд. Хліборобство вважа лося за непохитну життєву екзистенцію. Селяни любили казати: ”3 хлопа мене ніхто не скине!” Тому вони з погордою дивилися на інші звання, зали шаючи їх чужинцям. В основі селянського думання лежала безкомпромісна засада "земля або смерть”, яка заважила на долі цілого селянства. Докінчення на ст. 32 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
