Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВЕСНЯНІ ХОРОВОДИ В УКРАЇНІ ЖІНОЧЕ МИСТЕЦТВО НА ВІЛЬНІМ ПОВІТРІ І. У Галичині звали їх гаївки, а на Волині і Над дніпрянщині веснянки. Первісно були це обрядові танці і співи на вільнім повітрі. Але з бігом віків затра тили вони свій обрядовий характер і замінилися у ве селі весняні забави, які справляли дівчата, молодиці і хлопці на левадах, громадських толоках, а за наших часів на площах біля церков. Гра у веснянки і гаївки починалася на Благовіщення (7.4) і продовжувалася з перервами аж до Зелених свят. Дехто може пригадує собі їх з молодих літ, як то на Великдень по полудні дівчати й молодиці, вистро- єні в добірні святочні строї, виводили весняні хоро води навколо церкви при постійнім акомпаньяменті "музики” церковних дзвонів. Кожній хоровід скла дався з різних танечних фігур (кола, півкола, ключа), які супроводилися в такт антифонного співу двох хорів — дівчат і молодиць. Вони вели пісенний діялог, переспівуючися поміж собою. Часто цей дія- лог відбувався між хором дівчат (10-15) і їх одною або двома провідницями. Форма антифонного співу була їм добре відома з співаної Служби Божої. Деякі хоровідні пісні були переплетені посміш ками й дотинками, якими дівчата любили дражнити хлопців. Але хлопці не дарували їм цього висмію вання. Вони кидалися гуртом і розбивали дівочі забави серед загального вереску та сміху. Були це улюблені форми флірту і залицяння молоді на Великдень, яким розпочинався на весну весільний сезон. Науковими дослідами над веснянками й гаїв ками зайнялися вперше наші музикологи і компо зитори. Вони відкрили красу хороводів і внесли її у формі різних варіяцій до української модерної музики й хореографії. Найбільше заслуги й любови в цю творчу працю вклали: Філярет Колесса, Стани- слав Людкевич, Олександер Кошиць, Григорій Верьовка і Анатолій Авдієвський. Хореограф Василь Авраменко створив нові форми танечних фігур С .ҐЕРУМ9К веснянок і гаївок та влучив їх до програми навчання у своїй школі народних танків. Хоровідні танці й співи на вільнім повітрі були віддавна практиковані серед народів Середземного моря, головно у старовинних греків. Славні були в них дівочі хороводи, пов’язані з культами богині Атени, Артеміди і Деметери. Ці хороводи переважно виконували цнотливі дівчата визначних грецьких родин. На підставі схожости деяких мотивів можна додумуватися, що грецькі хороводи мали вплив на розвиток українських веснянок і гаївок. Але у відріз- ненні від грецьких хороводів переважала в укра їнських веснянках і гаївках аграрна магія. Грекам була вона менше потрібна, бо вони не мали стільки клопотів з тяжкою зимою, як наші пращури. їхній соняшний клімат дозволяв збирати плоди землі не раз двічі в рік. У наших пращурів хороводи були без сумніву головним засобом їхніх аґрарних культів, якими вони закликали й заворожували зріст хлібних рослин і врожай. Церква, щоправда, сильно побо рювала всякі обряди й культи. Але крім води вона не мала інших засобів, якими могла була заступити хороводи і забезпечити хліборобам урожай. Тому хороводи й аграрні вірування втрималися в деяких сторонах України у своїх архаїчних формах майже до наших часів. Чернець Іван Вишенський згадує веснянки з великим обуренням, які в 16 віці відбу валися по полях на Волині на його очах. Він пише, що в день великомученка Юрія (6.5) хлібороби йшли процесією на поле, щоб справляти ’’диявольський празник” Тут вони танцями й стрибками приносили сатані жертви. В Острозі та інших місцевостях люди несли "пироги і яйця на гроби, де вгощали роди- телів, які були покровителями врожаю та плодю- чости.” II. За народним віруванням зима була смертю природи, а весна її пробудженням зі смертельного
Page load link
Go to Top