Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВЕСНЯНІ ХОРОВОДИ В УКРАЇНІ ЖІНОЧЕ МИСТЕЦТВО НА ВІЛЬНІМ ПОВІТРІ І. У Галичині звали їх гаївки, а на Волині і Над дніпрянщині веснянки. Первісно були це обрядові танці і співи на вільнім повітрі. Але з бігом віків затра тили вони свій обрядовий характер і замінилися у ве селі весняні забави, які справляли дівчата, молодиці і хлопці на левадах, громадських толоках, а за наших часів на площах біля церков. Гра у веснянки і гаївки починалася на Благовіщення (7.4) і продовжувалася з перервами аж до Зелених свят. Дехто може пригадує собі їх з молодих літ, як то на Великдень по полудні дівчати й молодиці, вистро- єні в добірні святочні строї, виводили весняні хоро води навколо церкви при постійнім акомпаньяменті "музики” церковних дзвонів. Кожній хоровід скла дався з різних танечних фігур (кола, півкола, ключа), які супроводилися в такт антифонного співу двох хорів — дівчат і молодиць. Вони вели пісенний діялог, переспівуючися поміж собою. Часто цей дія- лог відбувався між хором дівчат (10-15) і їх одною або двома провідницями. Форма антифонного співу була їм добре відома з співаної Служби Божої. Деякі хоровідні пісні були переплетені посміш ками й дотинками, якими дівчата любили дражнити хлопців. Але хлопці не дарували їм цього висмію вання. Вони кидалися гуртом і розбивали дівочі забави серед загального вереску та сміху. Були це улюблені форми флірту і залицяння молоді на Великдень, яким розпочинався на весну весільний сезон. Науковими дослідами над веснянками й гаїв ками зайнялися вперше наші музикологи і компо зитори. Вони відкрили красу хороводів і внесли її у формі різних варіяцій до української модерної музики й хореографії. Найбільше заслуги й любови в цю творчу працю вклали: Філярет Колесса, Стани- слав Людкевич, Олександер Кошиць, Григорій Верьовка і Анатолій Авдієвський. Хореограф Василь Авраменко створив нові форми танечних фігур С .ҐЕРУМ9К веснянок і гаївок та влучив їх до програми навчання у своїй школі народних танків. Хоровідні танці й співи на вільнім повітрі були віддавна практиковані серед народів Середземного моря, головно у старовинних греків. Славні були в них дівочі хороводи, пов’язані з культами богині Атени, Артеміди і Деметери. Ці хороводи переважно виконували цнотливі дівчата визначних грецьких родин. На підставі схожости деяких мотивів можна додумуватися, що грецькі хороводи мали вплив на розвиток українських веснянок і гаївок. Але у відріз- ненні від грецьких хороводів переважала в укра їнських веснянках і гаївках аграрна магія. Грекам була вона менше потрібна, бо вони не мали стільки клопотів з тяжкою зимою, як наші пращури. їхній соняшний клімат дозволяв збирати плоди землі не раз двічі в рік. У наших пращурів хороводи були без сумніву головним засобом їхніх аґрарних культів, якими вони закликали й заворожували зріст хлібних рослин і врожай. Церква, щоправда, сильно побо рювала всякі обряди й культи. Але крім води вона не мала інших засобів, якими могла була заступити хороводи і забезпечити хліборобам урожай. Тому хороводи й аграрні вірування втрималися в деяких сторонах України у своїх архаїчних формах майже до наших часів. Чернець Іван Вишенський згадує веснянки з великим обуренням, які в 16 віці відбу валися по полях на Волині на його очах. Він пише, що в день великомученка Юрія (6.5) хлібороби йшли процесією на поле, щоб справляти ’’диявольський празник” Тут вони танцями й стрибками приносили сатані жертви. В Острозі та інших місцевостях люди несли "пироги і яйця на гроби, де вгощали роди- телів, які були покровителями врожаю та плодю- чости.” II. За народним віруванням зима була смертю природи, а весна її пробудженням зі смертельного
Page load link
Go to Top