Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Програма концерту була так складена, що один номер грає оркестра сама, а другий з нами. Нестор Городовенко і А. Біленький сиділи в директорській льожі біля сцени і слідкували на партитурі за виконанням. Оркестра розпочала грати ту пісню Брамса, про яку я вже згадувала і закінчила її на такому піяніссімо, що здавалося людський голос не зможе так почати співу, а нас альтів було всього 12. Та ми штовхнули одна одну ліктями і почали співати тих 7 тактів, але далі не змогли продовжувати, бо зірвалася така буря оплесків, така овація, що такого захоплення я вже більш не бачила і не чула. Оркестранти стоячи стукали смичками, а дириґент Ансерме повернувся до льожі, де сидів Нестор, і низько йому вклонисвя. Ми всі були такі горді за нашого великого Нестора, що на очах всіх блищали сльози з великого зворушення. Коли затихло у залі, оркестра почала грати спочатку. В перерві прийшов до нас композитор Глазунов, автор пісні ’’Дубінушка”, бо він мав нею дириґувати та поспитав, як там з його піснею. Нестор відповів, що хор тієї пісні не приготував бо він не міг дістати до неї нот. Зчинився великий скандал, бо імпресаріо Цербазон, що був жонатий з дочкою Глазунова, заявив, що зірве контракт, якщо ми не заспіваємо цю пісню. Тоді Городовенко попросив принести ноти і зппропону- вав Глазунову зробити зараз же в перевірві пробу, і "Думка” з місця заспівала цю пісню так, що компо зитор сказав: ”Я такого чуда ще не бачив” І цю пісню ’’Дубінужка” — під його дириґентурою ми співали тричі. Другим концертом диригував Нестор, а програма його була така: в першій частині ми співали твори французьких композиторів Ґуно, Равеля.Дебюссі, а в другій в українській мові — українські пісні. Французька преса після концерту писала, що Франція не має хору, який би так гарно виконував пісні французьких композиторів, як це виконав український хор під диригуванням Нестора Городо- венка. На цьому концерті був ще інший інцидент. Отож перед концертом прийшов до Нестора імпресаріо Цербазон і сказав йому не співати ’’Заповіту” На це Нестор відповів, що в програмі цього немає. Та коли програма концерту доходила до кінця, хтось у залі крикнув щосили ’’Заповіт”! — а за ним підхопила цей оклик велика частина слухачів. Нестор вагався, та коли оклики не вгавали, він повернувся до хору сказавши: ’’Заповіт” Коли хор почав співати, всі встали, тільки одна група сиділа. До них підійшли, вимагаючи, щоб устали, а коли вони продовжували сидіти, їх здорово публіка потурбувала. Покликана поліція забрала їх з залі. Ми про це все дізналися після концерту. Коли ж після концерту прибіг схвильований імпресаріо, кажучи: ”Я ж вас просив не співати — що ви наробили? — "На моїй батьківщині, Заповіт ми співаємо вільно, чому б хор не заспівав тут у Франції, коли його просять?” Після цього інциденту, ми співали ще на ”біс” цілий ряд пісень, бо люди не хотіли виходити з залі. Подорожуючи крізь Францію, ми співали в багатьох більших містах а саме: в Парижі в залі Плеєль, в Ліоні, Бордо, Ангулель, Марсель, Монпельє, в купелевій місцевості Біяріц. Після двох місяців наших концертів у Франції ми повернулись до Києва. Після повернення в Україну Нестора Горо- довенка першого визначного диригента українця на городили званням заслуженого артиста Республіки. Городовенко вчив співати не тільки нас, хористів, але навіть і диригентів і музик, заслужених артистів. ’’Думка” готувала концерт з творів Кирила Стеценка і хор вивчав його пісню ’’Мати Старчиха” Цей твір скомпонований для сопранового сольо, скрипки, фортепіяна і хору. На солістку Городовенко запросив знану співачку М. Литвиненко-Вольгемут, а на скрипаля — концертмайстра київської опери Вольфа Ізраелі. Вчилися ми цієї пісні з нашим акомпаньятором Біленьким. На пробу хору прийшов Нестор і сказав, щоб проспівали без нього, а він послухає. Нам здавалось, що ми всі знаменито співаємо. Але після скінчення Нестор довго мовчав, а підійшовши до солістки Вольгемут сказав: ”Ви дуже добре проспівали, але як заслужена артистка... гм... А де ж та мати-старчиха, що каже: ’’Розкажу тобі про горе злеє під чужим вікном”? Ви Маріє, маєте своє вікно, живете в теплі, в достатках. Ану візьміть ціпок, дитину, напів боса, голодна як та Шевченківська Катерина — ось тоді ви й заспіваєте, так, як у пісні ’’Хати в нас немає і голод побратим лихий”. Після цих слів М. Вольгемут плачучи підійшла до Нестора, його поцілувала і подякувала за те, що навчив її, як треба співати. Цей концерт відбувся в переповненій залі київської опери, а хор співав цю пісню на домагання двічі. На ранок покликали Нестора Городовенка до Управління мистецтв і сказали: ’’Жить стало легше, жить стало весіліше, а ви вчора співали таку пісню? Зняти з репертуару!” Більше цієї пісні ніхто не співав. Коли йде про дисципліну ’’Думки”, то вона була взірцева, хористи приходили на проби точно і так поводилися, немов їх і не було. Одного року влітку ми давали концерт для червоної армії, що була у літніх таборах, і під час одного такого концерту трапилась така подія. Хор виступав у великому парку, де був зруйнований панський палац, від якого, залишилася тільки підлога і східці. З цього зробили сцену, на ній поставили підвищення для чоловіків, а жінки стояли на підлозі. Почали концерт піснею ’’Дивний флот” муз. Козицького, до слів Тичини. Починають співати — тенори й баси. Раптом почувся сильний тріск, і спів мужчин залунав у нас під ногами. Нестор став на пальці ніг і через наші голови далі диригував. Пісню, не зупинившись, проспівали до кінця, ніби нічого й не сталось. Ні одна жінка з хору не повернула голови. Як тільки скінчили співати пісню, вийшов на сцену командир дивізії і сказав: ’’Товариші бійці! Ви все бачили і чули, ось у кого треба вчитись справжньої дисципліни — Слава Думці!” Потиснув Несторові руку і подякував, а тоді вояки стали помагати нашим хористам вилізти з долу в який вони попали. На щастя ніхто на зламав руки чи ноги, скінчилося синяками. Нестора за цей концерт нагородили годинником з написом дивізії. На цьому я закінчую свої спомини і хочу сказати, що музична школа з моїми професорами дала мені фахову освіту. Але правдиво любити пісню, подати її так, щоб вона засіяла всіми барвами і так дійшла до слухача — це я завдячую моєму незабутньому Вчителеві Несторові Городовенкові! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
