Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Програма концерту була так складена, що один номер грає оркестра сама, а другий з нами. Нестор Городовенко і А. Біленький сиділи в директорській льожі біля сцени і слідкували на партитурі за виконанням. Оркестра розпочала грати ту пісню Брамса, про яку я вже згадувала і закінчила її на такому піяніссімо, що здавалося людський голос не зможе так почати співу, а нас альтів було всього 12. Та ми штовхнули одна одну ліктями і почали співати тих 7 тактів, але далі не змогли продовжувати, бо зірвалася така буря оплесків, така овація, що такого захоплення я вже більш не бачила і не чула. Оркестранти стоячи стукали смичками, а дириґент Ансерме повернувся до льожі, де сидів Нестор, і низько йому вклонисвя. Ми всі були такі горді за нашого великого Нестора, що на очах всіх блищали сльози з великого зворушення. Коли затихло у залі, оркестра почала грати спочатку. В перерві прийшов до нас композитор Глазунов, автор пісні ’’Дубінушка”, бо він мав нею дириґувати та поспитав, як там з його піснею. Нестор відповів, що хор тієї пісні не приготував бо він не міг дістати до неї нот. Зчинився великий скандал, бо імпресаріо Цербазон, що був жонатий з дочкою Глазунова, заявив, що зірве контракт, якщо ми не заспіваємо цю пісню. Тоді Городовенко попросив принести ноти і зппропону- вав Глазунову зробити зараз же в перевірві пробу, і "Думка” з місця заспівала цю пісню так, що компо зитор сказав: ”Я такого чуда ще не бачив” І цю пісню ’’Дубінужка” — під його дириґентурою ми співали тричі. Другим концертом диригував Нестор, а програма його була така: в першій частині ми співали твори французьких композиторів Ґуно, Равеля.Дебюссі, а в другій в українській мові — українські пісні. Французька преса після концерту писала, що Франція не має хору, який би так гарно виконував пісні французьких композиторів, як це виконав український хор під диригуванням Нестора Городо- венка. На цьому концерті був ще інший інцидент. Отож перед концертом прийшов до Нестора імпресаріо Цербазон і сказав йому не співати ’’Заповіту” На це Нестор відповів, що в програмі цього немає. Та коли програма концерту доходила до кінця, хтось у залі крикнув щосили ’’Заповіт”! — а за ним підхопила цей оклик велика частина слухачів. Нестор вагався, та коли оклики не вгавали, він повернувся до хору сказавши: ’’Заповіт” Коли хор почав співати, всі встали, тільки одна група сиділа. До них підійшли, вимагаючи, щоб устали, а коли вони продовжували сидіти, їх здорово публіка потурбувала. Покликана поліція забрала їх з залі. Ми про це все дізналися після концерту. Коли ж після концерту прибіг схвильований імпресаріо, кажучи: ”Я ж вас просив не співати — що ви наробили? — "На моїй батьківщині, Заповіт ми співаємо вільно, чому б хор не заспівав тут у Франції, коли його просять?” Після цього інциденту, ми співали ще на ”біс” цілий ряд пісень, бо люди не хотіли виходити з залі. Подорожуючи крізь Францію, ми співали в багатьох більших містах а саме: в Парижі в залі Плеєль, в Ліоні, Бордо, Ангулель, Марсель, Монпельє, в купелевій місцевості Біяріц. Після двох місяців наших концертів у Франції ми повернулись до Києва. Після повернення в Україну Нестора Горо- довенка першого визначного диригента українця на городили званням заслуженого артиста Республіки. Городовенко вчив співати не тільки нас, хористів, але навіть і диригентів і музик, заслужених артистів. ’’Думка” готувала концерт з творів Кирила Стеценка і хор вивчав його пісню ’’Мати Старчиха” Цей твір скомпонований для сопранового сольо, скрипки, фортепіяна і хору. На солістку Городовенко запросив знану співачку М. Литвиненко-Вольгемут, а на скрипаля — концертмайстра київської опери Вольфа Ізраелі. Вчилися ми цієї пісні з нашим акомпаньятором Біленьким. На пробу хору прийшов Нестор і сказав, щоб проспівали без нього, а він послухає. Нам здавалось, що ми всі знаменито співаємо. Але після скінчення Нестор довго мовчав, а підійшовши до солістки Вольгемут сказав: ”Ви дуже добре проспівали, але як заслужена артистка... гм... А де ж та мати-старчиха, що каже: ’’Розкажу тобі про горе злеє під чужим вікном”? Ви Маріє, маєте своє вікно, живете в теплі, в достатках. Ану візьміть ціпок, дитину, напів боса, голодна як та Шевченківська Катерина — ось тоді ви й заспіваєте, так, як у пісні ’’Хати в нас немає і голод побратим лихий”. Після цих слів М. Вольгемут плачучи підійшла до Нестора, його поцілувала і подякувала за те, що навчив її, як треба співати. Цей концерт відбувся в переповненій залі київської опери, а хор співав цю пісню на домагання двічі. На ранок покликали Нестора Городовенка до Управління мистецтв і сказали: ’’Жить стало легше, жить стало весіліше, а ви вчора співали таку пісню? Зняти з репертуару!” Більше цієї пісні ніхто не співав. Коли йде про дисципліну ’’Думки”, то вона була взірцева, хористи приходили на проби точно і так поводилися, немов їх і не було. Одного року влітку ми давали концерт для червоної армії, що була у літніх таборах, і під час одного такого концерту трапилась така подія. Хор виступав у великому парку, де був зруйнований панський палац, від якого, залишилася тільки підлога і східці. З цього зробили сцену, на ній поставили підвищення для чоловіків, а жінки стояли на підлозі. Почали концерт піснею ’’Дивний флот” муз. Козицького, до слів Тичини. Починають співати — тенори й баси. Раптом почувся сильний тріск, і спів мужчин залунав у нас під ногами. Нестор став на пальці ніг і через наші голови далі диригував. Пісню, не зупинившись, проспівали до кінця, ніби нічого й не сталось. Ні одна жінка з хору не повернула голови. Як тільки скінчили співати пісню, вийшов на сцену командир дивізії і сказав: ’’Товариші бійці! Ви все бачили і чули, ось у кого треба вчитись справжньої дисципліни — Слава Думці!” Потиснув Несторові руку і подякував, а тоді вояки стали помагати нашим хористам вилізти з долу в який вони попали. На щастя ніхто на зламав руки чи ноги, скінчилося синяками. Нестора за цей концерт нагородили годинником з написом дивізії. На цьому я закінчую свої спомини і хочу сказати, що музична школа з моїми професорами дала мені фахову освіту. Але правдиво любити пісню, подати її так, щоб вона засіяла всіми барвами і так дійшла до слухача — це я завдячую моєму незабутньому Вчителеві Несторові Городовенкові! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
