Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛИСТ ЗВІДТІЛЯ Львів — собор св. Юра ІГ О Р К А Л И Н Е Ц Ь АРХІТЕКТУРА Ч у ж е п р о к о л ю в а л о не б о ґ о т и к о ю , хм у р и в с я хи м е р а м и м о д е р н , р я б іл а с х ід н я е к з о т и к а , щ об я пом ер. Але я р іс в е ж е ю У с п е н н я , ви д и р а в с я з с у т е р е н н и х за ж у р , щ об з го д о м с т р у н к и м і у п е в н е н и м став всім на го л ов и Ю р. Львів. Успенська церква. ’’Наше Життя” одержало листа, який написала до знайомих в США Ірина Стасів-Калинець. Ділимося тим листом з нашими читачами. Напевно про читаєте його із зворушенням, а теж з подивом для тих, які вміють так глибоко переживати й відчувати. Ірина Стасів-Калинець та Ігор Калинець перебувають тепер на засланні після відбуття кари в лагерях. Ірина Калинець одержала дозвіл на відпустку і мала можливість відвідати рідне місто. прийшпося збиратись у мандрівку до Львова. Побачити рідне місто, родичів, друзів та знайомих після семилітньої від- сутности — то не абищиця. Летіла я літаком, з Балею до Чіти, з Чіти до Москви, з Москви до Львова. Політ над Сибіром — як над розпростертою долі картиною. Найцікавіше було в польоті (вже назад) — схід сонця. Ми летіли тоді назустріч сонцю, і барви, що сяйнули в ілюмінатор — неймовірні, а враження таке, ніби ти присутній при народженні життя. У Львові по-весняному тепло, лагідно, заквітчано. Я ж його не обійшла, це місто, — облетіла прожогом, до задухи в грудях. Спогад — це кадри і ці кадри завше в пам’яті. Кадри воєнного (повоєнного) міста — розвалені будинки, покоцюрблені вулиці, берізки на зламах мурів. Його приводили до порядку вперто і щиро — розчищали, садили сквери і парки. Дерева мене завжди хвилюють. В такі могутні розрослись сажанці за оперним театром — ми їх садили школярами. І довкола нашого дому — по Зеленій — зелено, густо. А ще ніби недавно ми ходили туди з Ігорем на побачення, це була околиця Львова (нині вже не околиця, нині це вже близько центру), ходили, не підозрюючи, що тут буде наше помешкання, тут ростиме наша дочка, звідси поїдемо в далеку мандрівку — на кінець світу. Львів змінився? Це, запевне, не те слово. Він вигарнів, вичепурився, забагатів. Я ще пам’ятаю брудні базарчики, попольські базарчики — тепер там ласкаві сквери. Пам’ятаю недолугі, бо безталанні в пошуку намагання прикрасити місто в скульптурки оленів, сарн, яскраві фрески... Тепер художники вимогливіші, прикраса міста — справа чести, гордости, престижу. Знаєш, це щось неймовірне — проекти оновлення Львова, пам'яток тощо, тут уже свідома любов до міста, гордість, щаслива гордість за нього. Виринають на поверхню древні мури, повні загадковости і краси, ажурова вежа Корнякта вибілена до прозорої чіткости, не лишає в спокої найхолодніше серце, до жовтого блиску наярені старовинні брами і тьмяно відсвічує узорчастий метал... А довкола Львова — цілі масиви нових будинків, розкинені щедро і багато; де донедавна будиночки купчились, як покупці на ярмарці, тепер будівлі летять легко і стрімко, бо місто в розростанні не має спину. Реставрується львівська гордість — оперний театр. У просторих магазинах впізнаю мистецьку руку своїх товаришів-художників, що "одягнули" стіни в колір і кераміку. Я ще пам'ятаю, як недавно виборювався кожен найменший проект, і думаю, що тепер їм значно легше, бо краса перемагає. А художники (що ж, на те вони художники!) завше невдоволені, їх фантазія заносить ще далі, яке має що показати. Бо всі завжди знали, відчували, що Львів — то попелюшка, яку лише треба відмити й одягнути. В осінні вечори чи у весняний дощ, в ранковому світанку чи в полудневу щедрість мені раптово відкривався, як обличчя з-під фати, якийсь будинок, площа, храм. То було миттьове осяяння. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
