Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДАР РОЗИ БОБАНИЧ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮ В НЬЮ-ЙОРКУ За посередництвом Наталії з Фацієвичів-Петріни, її тітка Роза Бобанич, яка живе постійно в Зальцбурзі, передала до Українського Музею в Нью-Йорку в пам’ять свого мужа д-ра Дмитра Бобанича дев’ять вишиваних серветок та одну подушку. При тій нагоді Наталія Петріна розказала нам цікаву життєву дорогу своєї тітки Рози Бобанич. Під час Першої світової війни молодий суддя стаціоно- ваний на Угорщині оженився з небуденної краси мадяркою Розою. Привіз молоденьку жінку в Україну та, на жаль, вона не могла порозумітися з родиною мужа хіба лиш по- німецьки, бо вони не говорили по-мадярськи, а вона не знала української мови. Молода Розіка це амбітна жінка. Скоро й добре вивчила українську мову в слові і письмі. Мала переконання, що хто має добру і сильну волю, може зробити Дуже багато. Знаючи мови, вона змогла контактуватися з громадою. Скоро вивчила і полюбила українську вишивку. Послуго вувалась при тому книжкою виданою на Закарпатті по- мадярськи. ”Цю книжку має ще досі у себе, як дорогу пам’ятку” — продовжувала розповідь Наталка Петріна — "Чоловік пані Рози д-р Дмитро Бобанич, це наш дядько, або, як називали, вуйко. Тітка вишивала багато, стилевими закарпатськими взорами. Наша хата заповнилася різного роду і вжитку вишивками. Тітка й досі доробляє собі до скромної емеритури вишиванням". Тепер пані Роза Бобанич переслала набуток довгих літ з Зальцбурга, Австрія де постійно живе, до Наталії Петріни на те, щоб їх передати до Українського Музею в пам'ять її улюбленого і незабутнього мужа д-ра Дмитра Бобанича. ’’Надіюся” — сказала пані Наталка Петріна, ”що вишивки будуть використані на добро і користь Українського Музею та на пошанування мадярки, яка цілим серцем і душею пристала до українського народу, та полюбила його такою вірною і незмінною Любов’ю, якою любила свого мужа бл. п. д-ра Дмитра Бобанича.” Замість квітів Замість квітів на свіжу могилу довголітньої членки 66 Відділу Союзу Українок в Нью-Гейвені бл. п. Антоніни Кравук складають на Український Музей: 10 дол. Д. Стахів, по 5.00 дол. В. Гачкевич, В. Сивак, І. Телюк, І. Гринявич, М. Кульчицький, І. Лодин- ська, Р. Яхницький, Д-р І. Кизик, М. Гусак, Л. Марків, С. Посполіта, С. Брезіцка, Е. Козюпа, X. Масяк, І. Рудко, С. Данко. По 2.50 дол. д-р О. Томоруґ, М. Рудницька, А. Гузан, І. Мандич — разом 100 дол. М А Р У С Я Н Я Х А Й ¥ Свій біль краплинами переливаєш в мене. Котра краплина буде останньою? Ні, простим Твоїм відлунням я не хочу бути! Ані чашею, яку наливають і виливають, не хочу бути! Холодні стіни... Брак слів... Від скла порожнього келиха завжди тягне холодом. Твій біль розжареним вугіллям нагадує про себе — не вщухає... Я просто хочу бути сама собою! зі збірки "БІЛІ руки беріз” 1971
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
